А я, між іншим, заплатила повну вартість поїздки за дитину у автобусі. Ми їхали з сестричкою за місто провідати нашу бабусю. Я старша сестра п’ятирічної Аліни, вона на свої роки зовсім не виглядає, всі вважають її вже школяркою. Тому і доводиться оплачувати проїзд за неї, та й взагалі вона вже велика і тяжка, аби її на колінах всю дорогу тримати. І мені якось незручно, та й той, хто сидітиме поруч може забруднитися її черевиками. Загалом всім зручніше, коли Аліна сидить сама.
Ось і цього разу я оплатила нашу поїздку в автобусі і посадила Аліну біля вікна, а я сіла поруч з масивними пакетами, які передала бабусі наша мама. Ми спеціально вибрали місця попереду, адже виходити ми будемо на першій зупинці за містом.
На трасі автобус зупинила якась жінка. Вільні місця ще були ззаду автобуса, тому водій зупинився. Коли ця пані ступила в автобус, то вся машина похитнулася під її вагою, а пасажири притихли, спостерігаючи, як жінка залазить у салон. Коли жінка голосно затраснула двері, водій, важко видихнувши, рушив. Жінка почала пробиратися далі по салону.
— Жіночко, посадіть свою дочку на коліна, — наказала мені та жінка.
На що я спокійно відповіла, що місце оплачено і я не збираюся брати дитину на коліна. Тут же водій гукнув, що далі в салоні є вільні місця. Тітка ледь не рявкнула, що їй зобов’язані надати місце, оскільки нам легше перейти в іншу частину автобуса. І взагалі вона весь час їздить цим автобусом і завжди сидить біля вікна.
Я не зрушила з місця, а тим часом автобус набирав швидкість і на поворотах жінку заносило і хитало, однак вона все ж продовжила нависати наді мною та сестричкою. Я вже почала дратуватися з її нахабства, але сваритися при дитині я не хотіла. Я просто відвернулась від жінки і почала розмовляти з Аліною. Але тітка аж закипіла від цього і почала несамовито пищати: “Ану бігом поступися місце, а її візьми на коліна! Тобі що важко?!”. Я ж преспокійно відповіла, що так, мені важко. Адже сестра уже велика і тому я оплатила для неї окреме місце. А оскільки ми сіли тут раніше, то і заняли місце, яке захотіли. Так я і сказала нахабній жінці.
Інші пасажири мовчки ігнорували ситуацію. Хтось був у навушниках, хтось уже задрімав. Загалом усім було все одно. Але жінка не вгавала, тому почало наростати протистояння: “Жінко, тут є вільні місця, сядьте вже і заспокойтесь”, “Досить кричати, це публічне місце”. А ця пишна дама лише відповідала, що вона не може сісти на інше місце, бо їй важко туди добратися з такими розмірами. Однак по всьому було видно, що вона вирішила піти на принцип — їй було потрібне наше місце, і все тут.
В салоні почалась справжня перепалка. Однак далі сталося те, чого не очікував ніхто. Водій зупинився, відчинив двері, спершу виставив сумки жінки, а потім, подавши їй руку, висадив з автобуса і саму скандалістку. Пишна жінка навіть не встигла опам’ятатися, як водій уже завів автобус і поїхав далі. В салоні запала мертва тиша. Ззаду мене хтось узяв за плече, це люди з задніх сидінь збирали водію гроші за скандальну жінку, якраз щоб вийшла вартість її проїзду в автобусі. І я доклала теж. Коли ми приїхали до нашої зупинки, я віддала водію гроші. Його очі аж засяяли і він сказав, що більше ніколи не підбере цю жінку. Вона кожен раз скандали влаштовує.