Заміж за Олега я вийшла рано, мені тільки виповнилося 17 років. Олегу було 22, він вже працював і отримував досить гарну заробітну плату. Гроші для мене величезні. Ми кохали один одного і були дуже щасливі. Оселилися ми в двокімнатній квартирі, яку нам дала свекруха. До речі, свекруха ставилася до мене як до рідної доньки, я навіть не очікувала такого хорошого ставлення.
Через пів року після весілля в нас з’явився хлопчик, а ще через два роки дівчинка. Було складно справлятися, якби не свекруха, я не знаю як би я впоралась. Чоловік багато часу проводив на роботі, я виховувала дітей, у всьому намагалася бути доброю господинею. Я смачно годувала сім’ю, чисто прибирала в нашій квартирі.
Коли діти підросли, я пішла працювати в дитячий садочок нянею. Зарплата хоч і невелика, але ж для сімейного бюджету це мій внесок. Чомусь мені було легше купити ще одну іграшку дітям, ніж собі якусь нову річ. Я охоче забирала речі сестри чоловіка і раділа, що заощадила для сімейного бюджету. Косметику я не купувала, салони краси ніколи не відвідувала.
Результатом того, що я зовсім перестала приділяти собі увагу, я дізналася, що чоловік мені зраджує. Він наполягав на розлучення і обіцяв розділити квартиру, залишивши мені однокімнатну. Скільки сліз я пролила, одному Богу відомо. Але моя свекруха вирішила по-іншому. Вона буквально взяла мене за руку і повела по магазинах. Дуже важко купувати для себе речі, якщо до цих пір насамперед думала про сім’ю, а потім про себе. Однак я купила косметику, змінила свій гардероб, відвідала салон краси і навіть сама собі сподобалась.
Олег, побачивши всі зміни, які відбулися зі мною, почав знову звертати на мене увагу, мені здалося, що він заново в мене закохався. Сім’ю я зберегла і все завдяки своїй свекрусі, якби не вона, я залишилася б сама. Дякую їй за все безмежно.