У спадок від дідуся дісталася квартира. На той час у мене вже була іпотека, я вирішила здавати другу квартиру. Працюю ріелтором, тому пошуки квартиронаймачів для мене – звичайна справа. Є ціла база.
Мені, до речі, вже 30 років. До цього часу я зрозуміла, що хочу сім’ю. Чоловіка, дітей, як ніби материнський інстинкт прокинувся. Чому раніше мене це не турбувало? Просто я вибудовувала кар’єру, було зовсім не до пелюшок, плюс серйозні стосунки не складалися. Зараз я вирішила діяти, включивши голову.
Так як я ріелтор, маю доступ до бази клієнтів, серед них і стала шукати собі майбутнього чоловіка. Дуже зручно, скажу я вам, можна навідуватися в гості в квартиру яку здають, дізнаватися про роботу, коханих та інше – без докорів сумління. При цьому люди чесно відповідають на питання, бажаючи заселитися в хорошу квартиру.
З двома мешканцями у мене навіть зав’язалися стосунки, але ні до чого серйозного не привели. Я їх після розлучення не виселяла, все-таки адекватна. Шукала з пропискою, вимагала іноді навіть виписку з місця роботи, але “розумом” знайти майбутнього чоловіка виявилося нереально.
Зате без розрахунку вийшло майже відразу. Одного разу в квартиру заїхав молодий хлопець, студент магістратури. Пристойний, з іншого міста, але планував залишитися, хотів стати професором.
Через 3 місяці весілля.