Аби рік був вдалим дотримуйтесь різдвяних традицій, які сповідували наші предки. Найбільшим християнським святом вважається Різдво. Усі віруючі до сьомого січня тримали піст. Новий рік раніше не святкували, як тепер (не вживали скоромних страв, – авт.). Особливо строго тримали піст старші люди.
Вечір напередодні Різдва називають Святвечір, останній день перед чотиритижневим постом. Джерело.
Про традиції Святвечора, які здавна існують на Буковині, розповідає кіцманчанин Іван Ростоцький.
Різдво – родинне свято. На Свят-вечір за столом збиралася вся родина. В гості цього дня не кликали і не ходили один до одного.
– Напередодні Різдва люди намагалися не їсти до появи на небі першої зорі, – розповідає І. Ростоцький. – На стіл ставили 12 пісних страв: кутю, гриби, квасолю, боби, пісний борщ, вареники, голубці, пампушки, завиванці, чорнослив (сливи), запечену в печі рибу, узвар.
Головна різдвяна страва – кутя. Її починають їсти першою. Відтак їдять інші страви та запивають все узваром із сушених груш, яблук, слив.
Усі 12 страв мають бути пісними: без м’яса, молока, яєць та жиру.
Готують все на олії.
Раніше майже усі страви готували в печі. Господиня прокидалася до сходу сонця та о шостій годині “замащувала” піч. Виймали з печі перед вечерею.
Калачі, завиванці, тістечка, пампушки пекли на день раніше.
Страви після вечері не можна прибирати зі столу
На Буковині на Свят-вечір збереглися деякі ритуали святкування. Наприклад, атрибутом Різдва є дідух – сніп із колосків жита або пшениці, зібраних у кінці жнив. Щоправда, за словами І. Ростоцького, на Кіцманщині такого звичаю не було.
– Під стіл на Свят-вечір господар клав сіно, «щоб худоба водилася», – каже чоловік. – Перед вечерею діти залізали під стіл та кудкудакали, за це їм дорослі давали гроші. Також на сіно клали курку та ягня, аби птиця не здихала та худоба мала гарний приплід.
Стіл посипали зерном, відтак застилали білою скатертиною, а на кожний кут клали часник. Він оберігає від злої сили та хвороб.
Посеред столу клали два калачі, в яких запалювали свічку за померлих. Калачі на столі мають стояти від перших до останніх свят (до Івана, 21 січня).
Сісти за стіл на Свят-вечір треба до заходу сонця. Кажуть, що раніше сядете за вечерю, то вдалішим буде рік.
Перед вечерею сім’я читала молитву «Отче наш» та сідала до столу.
Перед початком трапези господар обходив тричі все господарство – хату, стайню, хлів, сад, пасіку, кропив їх свяченою водою. Також розсипав освячений мак.
Так задобрював нечистих і водночас намагався їх позбутися.
Найголовнішу страву Свят-вечора – кутю, треба їсти дерев’яними ложками. Першим мав її скуштувати найстарший член родини. Відтак всі інші. Перед початком ритуальної вечері глава родини набирав ложку пшениці й підкидав її вгору, до стелі. Добрим знаком вважалося, якщо зерна прилипали до стелі. Це означало, що буде добрий урожай.
Страви після вечері зі стола не прибирали. Їх залишали на ніч для духів помepлих родичів.
Вранці наступного дня (7 січня) до куті можна вже додавати молоко, масло. Також можна вживати не пісні страви.
Після трапези діти та дорослі навідувалися до родичів, сусідів, хрещених батьків, знайомих, бідних та сиріт. Несли їм святу вечерю. У тарілку складали потрохи всіх 12 страв та калач.