Невдячна егоїстка та безсовісна дочка – саме так зараз про мене відгукуються родичі, а все тому, що я відмовилася від власної матері через її старість – це за їхньою версією. Свою я вам розповім.
Працюю методистом в методичному кабінеті. Моя робота передбачає велику кількість тренінгів, семінарів, моніторинг нових законів, контроль та перевірка інших. Часто відправляють у відрядження, а вихідні й відпочинком важко назвати, тому що доводиться підтягувати хвости.
Часу на особисте життя у мене немає, та й і не хочеться. Буває зустрінуся з якимось чоловіком, заради галочки, посиджу годинку на дві на побаченні й лише зайвий раз переконуюся, що сімейне життя точно не для мене.
Живу я у квартирі, яка дісталася мені від покійної бабусі. У родині я єдина дитина, тож інших претендентів на квадратні метри не було. Моя мати також самотня, скільки її пам’ятаю. Про тата мені нічого не відомо. Поки була мала, то ще намагалася дізнатися про нього, все розпитувала в матері, але вона й слова про нього не промовила. З роками я перестала цікавитися й просто прийняла той факт, що у мене батька не було й не буде.
У моєї матері є старша сестра. Тітка Зіна мешкає у селі. От у неї родина велика, троє дітей, у кожного вже свої діти. Ми не часто спілкуємося й збираємося в основному на дні народження матері або ж тітки.
Сталося так, що останнім часом моя ненька почала все забувати. Піде до магазину, а дороги додому не пам’ятає. Хоче взяти таксі, так і адреси назвати не може. Телефонує мені про все це розпитує. Мені ніяково, я за неї хвилююся. Вирішила деякий час пожити з мамою, перевірити чи дійсно все в порядку. Так і переконалася, що у матері почалася деменція. Відвела до лікарні на обстеження, мої найстрашніші передбачення підтвердилися.
За мамою потрібен догляд. Я бути поруч 24/7 не можу через роботу. Вирішила так, мамину квартиру здавати в оренду, її забрати до себе, а на гроші від квартирантів найняти мамі доглядальницю. Це було щось страшне. Мама нікого не хотіла приймати, гонила усіх жінок, яких я знаходила. У неї починалася справжня істерика, коли вона бачила у квартирі чужу людину. До всього у хвилини просвітлення вона розуміла, що живе в мене й тоді починала вимагати аби я повернула її додому.
Впоратися сама я не могла, тому звернулася по допомогу до тітки Зіни. Розповіла що й до чого. Вона мені поспівчувала, але допомогти відмовилася. Почала про свої болячки розповідати. Тоді я запитала, чи не могла б Людка, її безробітна дочка, приглянути за моєю мамою. Звісно не безплатно, я готова платити їй повноцінну зарплатню. Так і та почала носом крутити.
Залишався лише будинок для літніх людей, але я не могла наважитися. До такого рішення мене підштовхнув неприємний інцидент. Була субота, мене терміново викликали на роботу, переробити важливий звіт. Я попросила сусідку приглянути за мамою. Коли повернулася нарвалася на сердитого сусіда знизу. Запитала, що сталося, а він почав кричати, що я його затопила. Побігла до ванної кімнати й побачила, що мама забулася закрутити кран.
Сусідка плаче, божиться, що дивилася за мамою, але не знала, що ванну після неї треба перевіряти. Я її заспокоїла й сусідові виплатила кошти на ремонт. Влетіла на добру копійку й таки набрала номер пансіонату й домовилася про місце для мами.
Я не пишаюся своїм вчинком, але зробила це через безвихідь. Ну що ще мені залишалося робити. Провідую маму кожної неділі, купую фрукти, щось смачненьке. Оплачую для неї всі необхідні процедури. Мені дуже важко, наче камінь на серці. Хотілося б почути від когось, що я не погана дочка, але натомість зателефонувала тітка Зіна. Вона дізналася про те, куди я відвезла маму. Напала на мене, почала обзивати та сипати прокльони.
Проридала кілька днів й не знаю, що тепер мені робити.