За роки незалежності з України виїхали приблизно 10 мільйонів осіб. Великий відсоток від цієї кількості становлять так звані трудові мігранти або гастарбайтери.
Про це йдеться в статті “24 каналу”. В основному їдуть з України представники малозахищених верств населення. Більшість – це молоді люди до 40 років.
Саме на них розрахована агресивна рекламна кампанія на кожному кроці в селах і райцентрах, яка пропонує нескладну роботу за кордоном і великі заробітки.
Зараз проблема набула загрозливого характеру – адже постійно за кордоном перебувають 2-3 мільйони українців, а в пікові моменти на сезонних роботах у Польщі, Німеччині та інших країнах ЄС можуть бути до 11 мільйонів громадян України.
Таким чином, українські гастарбайтери стали впливовим фактором для багатьох галузей господарства ЄС. За право платити українцям заробітну плату, яка нижча за ринкову, змагаються на державному рівні. Наприклад, поляки знімають карантинні обмеження для українців, а фіни – надсилають за сезонними робітниками чартери.
Українська влада почали нарешті розуміти масштаби проблеми тільки кілька років тому, до того часу “державні мужі” паразитували на переказах гастарбайтерів і видавали їх за інвестиції. У 2017 році Кабмін затвердив Стратегію державної міграційної політики (правда, без конкретики). У 2019 році повернення українців додому стало одним з основних тез програми кандидата в президенти України Володимира Зеленського.
“Ми створимо умови, щоб люди, які роз’їхалися по світу, мали б бажання повернутися додому. “Хочу поїхати” ми повинні замінити на “хочу повернутися”, – так обіцяв Зеленський у 2019 році.
Варто визнати, що певні кроки дійсно були зроблені. Крім хештега #зеповернусь була введена програма пільгового кредитування для українців, які виявили бажання повернутися на батьківщину.
Правда, масова програма “Доступні кредити 5 – 7 – 9%” не стала працювати через брак інформування, недовіри мігрантів, а також іноді саботажу українських банків. Остаточно її добила пандемія коронавірусу.
Завдяки видачі інвестиційних кредитів було створено лише 4 508 робочих місць і збережено 40 761 робоче місце. Зараз Гончарук сам знаходиться далеко за кордоном і більше нічого не обіцяє.
Поки офіційної “дорожньої карти” для більшості проектів немає. Державна цільова програма співпраці із закордонними українцями, яка б мала стати такою, знаходиться лише в стадії розробки, не містить конкретних ефективних заходів і зводиться в основному до культурних аспектів на рівні взаємодії посольств іноземних і українських громад.
У країни повинна з’явитися мета – поліпшити якість людського капіталу. Повинна бути чітка програма і стимули для талановитої молоді отримувати гарну освіту, причому не обов’язково в Україні. Якщо немає певної політики, то нічого немає.
Тому державі пора втрутитися і зайнятися проблемою повернення трудових мігрантів, а президенту – згадати, що це було однією з ключових його обіцянок. Зараз вона так і не виконана.