– Степане, ти де? Ти на годинник дивився? Нас мама чекає, – Ліда нетямилася від
злості, адже вона вже другу годину чекала чоловіка, а він спізнювався.
Не прийшов Степан вчасно додому не просто так, він в неділю зранку пішов в церкву,
а потім попрямував не додому, а до кума, бо знав, що там його більше чекають.
Не почувався щасливим Степан в сімейному житті, останнім часом він почувався
банкоматом для своєї дружини. Одружилися вони з Лідою 10 років тому, і Степан був
щасливим від того, що йому дісталася саме Ліда, в яку він був давно закоханий.
Ліда була жінкою з характером, особливо вона любила гроші, і відразу Степану
сказала, що буде жити з ним лише за умови, якщо той буде добре заробляти і гарно її
забезпечувати.
Вона відразу запропонувала чоловікові, щоб той їхав на заробітки, і Степан
погодився, бо й сам розумів, що тепер він глава сімейства і це його обов’язок –
забезпечувати дружину.
За кілька років купив Степан квартиру, обставив все за останньою модою, аби лише
його дружина була щасливою. Але апетити Ліди лише росли, потім вона машину
захотіла, і Степан придбав авто, хоча сам на ньому не їздив через те, що постійно був
за кордоном.
Все наче у них добре було, але змінилося тоді, коли Степан перестав на заробітки
їздити. І хоч він відразу влаштувався на роботу, але заробити ті гроші, які він мав за
кордоном, він не міг, і це не влаштовувало дружину.
– Якщо тобі мало, то сама йди на роботу, – якось не витримав Степан чергових
картань дружини.
– А не треба було одружуватися, якщо не можеш сім’ю забезпечити, – в’їдливо
відповіла Ліда.
Не добре було на душі у Степана від цих слів дружини. Він ж любив її, щиро старався
для них, нічого не шкодував. Але ж у житті бувають різні періоди, як то кажуть, “і в
радості, і в горі”. Та й зрештою, не все так погано, у них же і квартира, і машина є, а це
вже не мало.
Ще одне питання, яке дуже не подобалося Степану було те, що Ліда спілкувалася
лише з своїми батьками, а батьків Степана вона не признавала, ні до себе їх не
кликала, ні до них їхати не хотіла.
Зате до своїх батьків вона не лише сама ходила, а ще й Степана змушувала. Ліда
навіть традицію започаткувала – щонеділі ходити в гості до своїх батьків.
Але з пустими руками до них йти було негоже, спочатку вони з Степаном заїжджали
в супермаркет, купували торт, вино, цукерки, і ще різні смаколики.
Щоразу Степан залишав при таких походах в магазин на касі мінімум тисячу гривень,
а дружина ще казала, що це мало, бо мама ж готується, чекає на них, вареників
наліпила.
– А чому ти сама не можеш ці вареники зробити? Я, може, хочу в сімейному колі
неділю провести, а не слухати пів дня твою маму, – сказав Степан і вирішив, що з цієї
неділі він започаткує вдома інші традиції, тому і пішов з церкви прямо до кума, там
він хоч душею відпочине.
Телефон Степан вимкнув, чим ще більше роздратував дружину. Ліда пішла до своїх
батьків сама, а чоловікові написала повідомлення, що вона в понеділок подає на
розлучення.
Ввечері Степан прийшов додому, включив телефон і побачив, що Ліда написала йому
повідомлення, але видалила.
Батьки Ліди переконали її, що не варто розлучатися, адже Степан – хороший чоловік,
і навряд чи вона зараз собі когось кращого знайде.
Про думки дружини Степан не знав, але він і сам все вирішив для себе – так жити він
більше не хоче, тому на них з Лідою чекає розлучення.
Фото ілюстративне