Іринко, а ти будеш писати? Будеш чекати мене? – прошепотів Юра.
– Писати буду, чекати – не знаю
Все почалося ще за шкільною партою. Юрі дуже подобалася однокласниця Іра, ще й жила вона по сусідству. Багато часу вони проводили разом та знали один про одного все. Зараз Юра в коледжі вчиться, серйозний і роботящий хлопчина. Хату навіть свою заклав будувати. Коли нема з ким гуляти, то Юра завжди згодиться, а як є – то зразу ж про нього забувала.
Невдовзі Юра збирався в армію. На проводи прийшли всі друзі, та й Іра також прийшла і навіть сиділа поряд, геть як наречена. Він був безмежно щасливий, а їй просто цікаво стало – як то хлопців до армії відправляють.
– Іринко, а ти будеш писати? Будеш чекати мене? – прошепотів Юра.
– Писати буду, чекати – не знаю.
Протягом цілого року вона чемно відповідала на всі листи, які писав їй Юра. Хлопець присилав їй списані дрібним почерком по три-чотири аркуші, а Іринка відписувала йому дуже холодно та коротко. Але він і тому був радий, головне, що відписує.
Пройшо час і листи від дівчини порідшали, Іра закінчила училище та надумала поступати в інститут. Вчитися вона не дуже хотіла та й над книжками не сиділа. Мама вмовляла її йти на роботу, але де там, вперлася і край. Ще й голосно кричала, що поїде у місто і стане відомою, а вони усі будуть їй завидувати.
Але при такій підготовці, в інститут вона не поступила. Натомість встигла познайомитися з Максимом, який мав свій будинок у місті і хотів стати лікарем. Красунчик – очей не відвести. Посміхнувся, обійняв, в очі загадково подивився – Іра й попливла. Додому вона не повернулась, перебралась жити до Максима. Мамі, щоб та не переживала, сказала, що пішла на курси та буде жити у нової подружки.
Максиму набридло гратися з Іринкою вже через кілька місяців. Одного дня повернувшися з інституту і сказав:
– Рідна, я так більше жити не можу, я іншу покохав, давай розійдемся. Так буде краще для двох.
Поплакала та й мусила збиратися. У голові відразу промайнула думка. Юрка мав повернутися в армії! Вона відразу ж написала йому листа з вибаченнями і навіть у кінці намалювала сердечко – чекає, обнімає.
За тиждень Юра мав уже вернутись з армії, а Ірі щось недобре робиться. Голова болить, тошнить і втомлюється швидко. Занепокоєна мати відправила її в лікарню.
– Дічино, вам не сюди, а в сусідній кабінет, там приймає геніколог– сказав їй терапевт.
У той момент Іра аж затремтіла. Вагітна? Що ж тепер робити?
Додому вона поверталася ні жива, ні мертва. Думала, що їй далі робити. І тут Ірі прийшла в голову думка: а якщо це дитятко «буде» Юри?
Уже за тиждень Юру зустрічала вже не та байдужа до нього Іра. Це була найвідданіша у світі дівчина, яка так довго чекала. Про кохання голосно говорила і у ліжко відразу потянула. Юра зрадів і тут таки запропонував заміж. А там і вона новиною обрадувала, що в них буде дитина. Їхня донечка народилася, звісно ж, семимісячною.
Жили вони щасливо. Юра добре заробляв, возив їх на море. Через декіька років Юра захотів синочка. Вона погоджувалася, але завагітніти не могла. Але Іра і тут знайшла вихід, поставила собі протизаплідну спіраль. Тому, що дітей від нелюба вона не хотіла. Донечка росла, була схожа на неї і ніхто ні про що не здогадувався.
Таємниця розкрилася коли донечці було вже 9 років. Дівчинка попала у лікарню, їй потрібно було переливання крові. Врешті вибігла медсестра:
– Хто з вас має третю групу крові?
– У мене перша, – сказала Іра.
– І у мене…
– Дитина усиновлена? – запитала жінка.
– Моя донечка, моя. А тато… інший, – заплакала Іра, тихенко прошепотіла Юрі: – Вибач, так вийшло…
Іра думала, що після цих слів, у них з Юрою сім’я розпадеться. Юра пішов геть, але згодом повернувся і запитав:
– Де живе батько донечки? Як його знайти?
– Дорогенький, покинув він мене, після ношої зустрічі я з ним не бачилась. Клянуся тобі. Іра злякалася, що він хоче щось вияснювати…
– Ти що, нерозумна! – голосно закречав. – Моїй дочці потрібен донор. Третя група крові, резус мінус! Де його шукати?
Юра знайшов його та привіз у лікарню. Максим ледве згадав Іру, не кажучи вже про дитину. Здавши кров, він попросив не говорити дружині, що у нього дитина. Мовляв, вона дама серйозна, не зрозуміє мене.
– Максиме, нам від вас нічого не потрібно. Допоможіть тільки нашій донечці… – відповів Іра.
Донечка вілікувалась. Іра , після цієї ситуації, ніби вперше побачила свого чоловіка. Безмежно закохалася та згодом народила Юрі синочка.