Як колись вже не буде ніколи! Я мешкаю в Одесі, тут мені нема з ким спілкуватися мовою, але на язик ніколи не переходжу

Ірина Медушевська

На мій превеликий жаль, користувичі українського сегменту ФБ досі не зрозуміли, що так як колись було – вже не буде ніколи! Може в реальному житті вони почали щось підозрювати, але в віртуальному ще не отямились! Геть зовсім. Білі полльти та пазітівні блогери строчать і сторочать чортішо, і вам здається шо це такі да такі, як кажуть у нас в Одесі. Але ні! Я не бачила в реалі людей, які носять бобочки з зображенням президента, купують і читають його книжки, та пьють каву з філіжанки, прикрашеної світлиной Шостого. Немає цього! Тому констатую, шо настав час змінювати повністю фейсбучну пісаніну!
Припиняйте писати “завтра вже рашка згине”, бо не згине, нащо писати “вірю в ЗСУ”, якщо не донатите і не допомогаєте нічим нашій армії, шо за дитячий садочек? Чи то вже ясельна група, а я прогавила?

Припинить, закордонні емігранти, вимагати від нас, тих хто зараз в Україні, співчуття вашим “стражданням і відчуттям провини”, самі якось з цим впораєтесь!
Оберить вже мову нарешті! І вона має бути українською! Крапка! Поляки у шоці ” Нас дратує навколишня іноземна мова, в основному російська, якою говорять біженці. Зрештою, це “ворожа мова”, ми втрачаємо уявлення про те, хто вони насправді”.

Так, наша влада, на жаль, завжди нехтувала усім українським, їй здавалось шо воно смішне і кугутське, просуваючи руський язик як свій рідний! Але ж ми маємо свою голову на плечах! Якщо влада не розуміє як усе змінилось, і ніхто час вже не поверне в ті їхні вольготні часи чунгачангівської попси та гастролювання по містам країни аргесорки – це її особиста справа. Чи вони щось відчують – дай Б-же, але судячи по невтомній праці зграї провладних ЛСД – поки ще перебувають десь в далекому минулому зі своїм телемарафоном, де Україна вже перемогла. Невже вони самі в це вірять? Дивно.
Але ж чим швидше до всіх дійде сенс мого допису, тим ближче буде перемога країни в усіх сенсах!

Я мешкаю в Одесі, тут мені нема з ким спілкуватися мовою, але я на язик ніколи не переходжу, хоч язик мене іноді перекидує на чунгачангівські слова, коли веду діалог з кимось. А в мережі мені набагато спокійніше, як тільки починаю писати допис – мова сама ллєтья, таке враження шо мені хтось допомогає Зверху!
Фота синочки Борис Бухман для красоти!:-)

P.S. “мои предки разговаривали по-русски” – не канає за відмазку! мої пращури розмовляли на ідиш!
Цьомки-бомки!

Возможно, это изображение 1 человек, борода, военная форма и на открытом воздухе

Джерело

Поділись з друзями...