Днями купив мандарини в супермаркеті. Вони були упаковані у таку сумочку в сіточку. Прийшов додому, відкрив – а там з 15 штук 5 виявилися з пліснявою! Ну, я мандарини взяв, чек в руки і пішов сваритися.
Почав з касира, потім менеджер підтягнувся. Ні б вибачитися та замінити – чек у мене з собою. Так ні, він пішов на принцип, нормальні, каже, мандарини. Я йому кажу: «Добре, якщо нормальні – їж. Якщо з’їси і не скривишся – без претензій, одразу піду». Той погодився.
З’їв, значиться, дві і каже – все, мовляв, це денна норма. А я йому – яка, нaфіг, денна норма, їж.
З’їв він, загалом, всі п’ять штук пліснявих – і видно, що давиться, обличчя аж позеленіло, але їсть!
– Молодець, – кажу, – А тепер клич старшого менеджера.
Той підходить.
– Так і так, – кажу, – дайте мені нові мандарини, тому що ваш співробітник мої щойно зжер.
Не забуду цей погляд ніколи. А нічого було випендрюватися!