З невісткою у мене завжди були чудові стосунки. Ми ніколи не сварилися, завжди підтримували одна одну. Коли моя невістка Віка потрапила до лікарні, я одразу прийшла на допомогу — забрала онуку до себе. Нещодавно я вирішила зробити для них великий подарунок — передати одну зі своїх квартир. Вони ще молоді, їм потрібно мати власний куточок. На той момент у мене вже була дворічна онучка, а невдовзі мав народитися онук. Я мала дві квартири: в одній жила сама, а іншу здавала в оренду. Ці гроші були моїм основним джерелом доходу, але після обговорення з дітьми ми домовилися, що вони поживуть у тій квартирі.
Спочатку все було добре, але з часом я почала помічати зміни в поведінці невістки. Віка стала різкою, іноді грубою. Я намагалася не звертати уваги, думаючи, що це просто гормони вагітності, і все налагодиться.
Декілька тижнів тому я організувала святкування свого шістдесятиріччя, запросивши найближчих людей. Цілий день я провела на кухні, готуючи різноманітні страви, щоб порадувати гостей. Свято йшло чудово, але син із Вікою сказали, що їм потрібно йти — онучці час спати. Я погодилася, навіть нарізала їм торта з собою. Син вийшов завести машину, а Віка залишилася шукати свій телефон, який кудись зник. Я запропонувала їй зателефонувати, але вона нервово відмовилася.
Через хвилину я все ж вирішила набрати її номер. І на всю квартиру залунав гавкіт собаки. Уявіть собі — на мій дзвінок у неї був встановлений рингтон із собачим гавкотом! Віка нічого не сказала, лише подякувала за вечір, забрала телефон і пішла. Я стояла, мов завмерла, не знаючи, що робити. За мить мене охопили сльози. Подруги та родичі намагалися мене заспокоїти, але я не могла знайти слів — було так соромно, боляче і прикро.
Я почала думати: чи знав про це син? Може, у нього також стоїть такий рингтон? Може, вони обоє знущаються з мене? Наступного дня син попросив у мене ключі від тієї квартири, де вони мали жити, щоб завезти меблі. Його голос був холодним, без жодних емоцій. Я не витримала і відповіла: «У цю квартиру ви більше не ступите й кроку! Подякуй своїй дорогій дружині!»
З того часу ніхто з них не вибачився. Вони телефонують лише для того, щоб нагадати, як я їх “підставила” і вчинила несправедливо. Я не розумію, чим могла образити сина і невістку, що вони тепер так ставляться до мене. Я завжди бажала їм лише найкращого.