Коли дитина має застуду – ми не можемо спокійно спати. А уявіть, що є сім’ї, які живуть в таких переживаннях весь час: діти місяцями чи навіть роками не можуть піднятись з ліжка, замість цукерок, які так люблять, приймають десятки таблеток в день, проходять важкі курси хіміотерапії, що не під силу навіть дорослим. Інколи їх життя обривається в момент, коли йому варто лише починатись. Руслана Боднар працює у Збаразькому районному центрі соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді.
Щодня вона бачить дітей, що опинились у складних життєвих обставинах: нелюдських умовах життя, в сім’ях, яким важливіше знайти пляшку оковитої, ніж хліб для дитини, у лікарнях, де дорослі більше думають про “зелені папірці”, ніж про те, як врятувати дитину. – Ви не уявляєте, що робиться вдома в тих людей, які залишаються наодинці з хворобою. Я знаю безліч історій, які без сторонньої допомоги можуть закінчитись найгіршим, – розповідає пані Руслана.
Телефонна розмова з пані Русланою тривала майже годину. Ми розмовляли близько півночі, коли вона вклала спати своїх трьох синів, але саму її сон ще не чекав. Жінка розповіла, що у її сина – День Народження, а на неї ще чекають хатні турботи, адже через святкування не все встигла. Про роботу жінка говорить з неймовірною ніжністю. “Багато сімей бояться просити допомоги через осуд” – Я не можу залишитись осторонь біди. Особливо, коли знаю, що люди справді допомагають, – каже пані Руслана.
– Є ситуації в яких не обійтись без допомоги, бо ліки, реабілітація та догляд за дитиною сім’я не може самостійно оплатити. Нерідко матері потім дзвонять в сльозах і кажуть, що десь в селі їх зустрічають знайомі зі словами: “Як ти можеш просити гроші на дитину? Ви – жебраки. Вам що мало?”. І тоді в батьків просто відчай… На своїй сторінці у Facebook Руслана Боднар публікує прохання про допомогу для дітей які борються із важкими хворобами. Вона розповідає, що багато сімей бояться просити допомоги саме через осуд серед сусідів, знайомих та односельців.
– Ви знаєте, люди мають хоча би знати, що є на світі ті, у кого кожен день та ніч йде боротьба з болем та відчаєм, що ці люди дуже потребують підтримки, – пише у своїй публікації Руслана Боднар. – Якщо не матеріальної, то хоча б моральної, простого розуміння… Тому я часто розповідаю про важкі ситуації на своїй сторінці. Ми з колективом дійсно постійно шукаємо шляхи вирішення важких ситуацій, що трапляються з людьми.
Наше завдання – дати їм зрозуміти, що вони не самотні, що є сильні та добрі Люди, які підставлять міцне плече та підтримають у скруті. Коли люди кожен за себе – цього зробити не вдасться. Тому ще раз – велике спасибі усім Небайдужим! За словами пані Руслани, немало сімей, про яких вона писала таки проходили найгірші етапи лікування саме завдяки людям, що допомогли грошима чи навіть просто добрим словом під час лікування. На її прохання про допомогу відгукуються сотні небайдужих.
“Важко уявити як батьки дивляться на біль дитини і не можуть зарадити” – Ми всі знаємо, що за допомогу, яку надає держава, або навіть за зарплати, які отримують батьки, неможливо нормально пролікувати дітей. – каже пані Руслана. – Всі добре знають які ціни на ліки, на операції… А є сім’ї, де мати сама опікується дитиною-інвалідом, є такі, де в одному домі двоє хворих дітей і батьки тоді просто закриваються у собі і так мучаться, ніби покинуті цілим світом. Але це ж не так.
Родини, про які ми пишемо, не просив ні у кого грошей. Вони самотужки боролися за життя своїх діток. Це була моя ініціатива взяти у них реквізити, щоб всі, хто бажає чимось допомогти, зробили це… Адже добрих, чуйних людей набагато більше і вони реально допомагають, а не “обмивають кістки”. Сама жінка каже, що на своїй роботі не може залишитись осторонь біди і намагається допомогти тим, хто найбільше цього потребує. – Я думаю, що люди не злі коли це кажуть, вони просто розчаровані зараз в житті і всюди бачать якусь неправду, – говорить жінка.
– Найгірше, що вони не хочуть зрозуміти як воно тим батькам, які сидять над ліжком дитини, бачать як вона мучиться і не можуть нічого зробити. Пані Боднар каже, що і надалі публікуватиме у мережі прохання про допомогу, адже вірить, що добрих людей у світі набагато більше, ніж тих, хто осуджує
. Марійка мріє знову ходити і щоб мама була здорова…
Серед останніх дописів на сторінці Руслани Боднар – зворушлива історія 9-річної Марійки Тивонюк, яка зараз не може ходити.
Із пані Русланою дівчинка поділилась своєю мрією. Марійка розповіла, що мріє не про ляльки, а що найбільше в світі хоче знову ходити. І щоб матуся була здорова…. Усі, хто має бажання допомогти Марічці та її матусі, можуть перерахувати кошти на рахунок 5168 7427 2134 3386, Приватбанк, одержувач – Тивонюк Тетяна Петрівна.
Посилання на джерело: https://te.20minut.