Я ніколи не забуду того пілота, якого “мамочки апалценцев” забили на смерть, лопатами. На землі… Я не забуду…

Я – ніколи не забуду, як “мєсниє житєлі” смажили шашлики на Саур могилі, на кістках і крові наших хлопців… А ще, того пілота, якого “мамочки апалценцев” забили на смерть, лопатами. На землі. Він катапультувався на їх території, коли їхні ” защітнікі нєдоросії” збили літак.

Я не забуду те каміння, яке летіло від жителів Донецька на “парадє плєнних”, як і сам парад. А ці виродки товпами йшли дивитися і знущатися.

 Тепер мені і вам просити вибачення?! І “столб пазора” з жителькою, Іриною Довгань, яку прив’язали до стовпа, обгорнули прапором і всі бажаючі плювали, кидали непотрібом, били.

Я не забуду ті понівечені обличча, які ці виродки, апалчєнци, назвали “фантомасами Дєбальцево”, позрізавши шкіру з м’язами.

- Я не прощу за обстріляний Восточний район Маріуполя.

І ще, я не пробачу ту мамашку, яка в дитячий поліклініці лізла без черги до лікаря, “патамушта ана бєжєнка”, а на питання лікаря, де тато дитини, відповіла: “астался дома мачіть укропав”.

Я не пробачу і не забуду полонених, яких катували, а не рятували від “голодування”, крапельницями… Я не буду просити вибачення за відірвані ноги і руки наших бійців.

Я не вибачатимусь за могили наших хлопців. І за те, що багатьох збирали по шматках, а ідинтифікували по ДНК.

Поділись з друзями...