Після розпаду СРСР в 1991 році Україна отримала третій за величиною ядерний арсенал у світі.
Експерт аналітичного центру Brookings Institution Стівен Пайфер свого часу зазначив: якби президенти України Леонід Кравчук або Леонід Кучма могли передбачити кривавий розвиток подій в Україні 2014 року, то не погодилися б підписати Будапештський меморандум – пише Znaj.ua
Цей документ, на його думку, не містив жодних гарантій безпеки, то чи був у нас реальний шанс залишити собі ядерний арсенал?
До речі, після розпаду СРСР в 1991 році Україна отримала третій за величиною ядерний арсенал у світі: 176 міжконтинентальних балістичних ракет та стратегічні бомбардувальники, які здатні нести ядерну зброю.
Тобто, ми сміливо поповнили “ядерний клуб”. Але не могли залишатися осторонь світової політики: так вважають колишні лідери держави.
Можливо, тому у грудні 1994 року Києву довелося підписати Будапештський меморандум – відмовитися від ресурсу в обмін на гарантію безпеки, які нібито обіцяли надати США, Велика Британія та Росія.
За десятки років після цих подій, заговорив перший президент України, Леонід Кравчук.
Кравчук про відмову від ядерної зброї
Він запевнив: можливості вчинити інакше у нього нібито не було, хоча ядерний арсенал справді стримував би північного агресора, тоді як зараз нашій країні просто немає чим відповісти:
“Три учасники мають бути визначені. Перший – Україна, як нація, яка страждає і чиї громадяни помирають від агресії. Другий – західна цивілізація, її тиск є, але його треба подвоїти. Третій – Росія. Треба посадити Росію за стіл переговорів і змусити підписати історичні документи. Якщо взяти ці три питання в комплексі, включити всі важелі – думаю, війну можна зупинити”, – радить Кравчук.
На відверте питання – чому так сталося, Кравчук додає: всі були впевнені, що документ підписав особисто, але натякає: це справа рук Леоніда Кучми.
“Я буду за когось відповідати? Я не вважаю це своєю помилкою. Я думаю, що найголовнішою помилкою було те, що ми не почали з головного – формувати кадровий корпус нової України….Чи могли ми вчинити по-іншому? Ні. Я вже, здається, не раз казав і ще раз скажу. 165 ядерних ракет, кожна несе 5 боєголовок, 900. Усі спрямовані на США. Термін технічного існування кожної боєголовки закінчувався у 1997 році. Що це означало на практиці? Усі боєголовки треба було зняти і поставити нові.
Україна не виготовляла ядерних боєголовок. Усі вони були російські, зроблені під Новгородом. Могли ми в гастрономі купити боєголовки і поставити? Ні. Виникало питання: що робити? Єльцин сказав, що після 1997 року вони приймати на свою територію небезпечних вибухових боєголовок не будуть. І це правильно”, – підкреслив екс-президент.
Україна, за словами Кравчука, опинилася під загальним тиском з усіх боків: американці наполягали на переплавленні твердих боєголовок у ядерні станції: Клінтон говорив про санкції.
“Могла Україна, тільки народившись, одразу почати з того, що стати загрозою для Європи і світу, некерованим ядерним потенціалом? Ні. Знаєте, є речі, яких не треба знати народові. Для чого кожній українській родині знати те, що я зараз розповідаю? Але людині має вистачити розуму, щоб хоча б повірити тому, що каже перший український президент. Я нічого не придумую. Якщо до цього часу не повірили, то Бог їм суддя. Я більше нічого не хочу говорити”, – резюмував Кравчук.