Моя донька вийшла заміж, жити їм з чоловіком було ніде, тому я без роздумів віддала їм свою двокімнатну квартиру, а сама пересилилась до своєї мами в однокімнатну.
Мого чоловіка не стало, коли Вірі було лиш 8 років. Мені було дуже важко виховувати її самій. Тоді мені дуже допомогла моя мама. Я б не знаю, що без неї робила.
Час ішов Віра закінчила університет, познайомилась з Орестом, вони вирішили одружитись.
Я спершу думала переселити маму до себе, а молодятам дати квартиру матері. Та сваха на сватанні одразу сказала, що це погана ідея, адже у молодих скоро і діти підуть, їм буде тісно в одній кімнаті. Я подумала і погодилась з нею.
Через деякий час до мене телефонує мама зятя і питає, коло я збираюсь зробити дітям ремонт. Я не зрозуміла, що це означає. Я квартиру залишила чисту, охайну, хоч і без євро-ремонтів.
Я їй це і сказала. Запропонувала зробити їй свій вклад, якщо ремонт не подобається.
– Для чого мені вкладатись в чуже майно? – відповіла сваха.
Я трохи здивувалась від такої нахабної відповіді, але промовчала. Загалом, почали діти жити в мене, а я в мами. Я до них просто так не приходила, лише за запрошенням. Хоч я і мала ключі від квартири. Вирішила не порушувати їх особистий простір.
А от сваха зачастила туди.
Перед новорічними святами я пішла на ринок скуплятись. Продуктів взяла трохи більше, ніж зазвичай. Хотіла ще Вірі занести. Пакети були повні, навіть телефон зі сумки виймати було незручно. Тому прийшла до неї не попередивши.
Заходжу на кухню, а сваха там чай п’є. На столі аркуш паперу. Там записані продукти і страви, які вони готуватимуть на Новий рік.
Як виявилося, вони з чоловіком і своїм ще одним сином прийдуть його святкувати до Віри з чоловіком.
Все б нічого, але донька ні мене, ні моєї мами не запросила. В цей момент мені стало дуже образливо.
А як би відреагували на таку ситуацію?