Всю суботу я на хвіртці простояла, все чекала, що Микита таки приїде. Я йому
телефонувала, але син не брав слухавки. Вже й сусідка підійшла, і стала питати, що
там у мене трапилося.
– Певне, не приїде. Ми з чоловіком просили Микиту приїхати і нам допомогти з
ремонтом даху, та він вирішив, що це для нього не важливо, – махаю рукою,
зачиняючи хвіртку, бо розумію, що сина не буде.Сусідка побачила моє розчарування і стала про все розпитувати.
– А що сталося? Може, невістка його не відпускає? У вас, якщо помиляюся, не
склалися з нею стосунки. Не хоче вона, щоб син із батьками спілкувався?
– Може, й так, але син нам нічого такого не казав. Раніше частіше приїжджав, а
зараз… Але у невістки тепер козир є. А нам, мабуть, доведеться наймати людей і
платити шалені гроші чужим, щоб дах підлатали, якщо син не може для нас виділити
один день.
Моєму сину в цьому році буде 40. Дванадцять років тому він поїхав в місто, і до
рідного села його зовсім не тягне. Син, власне, ремонтами займається. Раніше все
своїми руками робив, а тепер лише керує, бо має бригаду робітників. В місті Микита
одружився та купив квартиру.
Невістка мені не сподобалася з самого початку, але син і не питав моєї думки. Вони
зійшлися вже в зрілому віці, але для обох це перший шлюб. Наскільки мені відомо,
невістка ні з ким навіть серйозно не зустрічалася. В принципі, я розумію, чому –
такий характер витримати не кожен зможе. А в нас із нею взагалі виникла взаємна
нелюбов з першого погляду.
Мало того, що квартиру син купив сам, та ще й ремонт він робив сам, а невістка лише
вказівки роздавала. І то їй не так, і то не так, Микита через неї по кілька разів усе
переробляв.
Стали вони собі жити, і ми до них носа не суємо зайвий раз. Та невістка нас і не
запрошує ніколи, навіть на свята. До нас вона теж не приїжджає, жодного разу ще не
була. І сина не пускає.
Нам з чоловіком з цього і дивно, і прикро, адже син дорослий, зрілий чоловік, який
має свою голову, але чомусь танцює під сопілку своєї дружини.
Та цього разу ситуація більш, ніж серйозна, у нас дах тече, а скоро осінь, зима, тож ми
попросили сина, щоб поки літо, і погода дозволяє, він нам щоб цей дах
поремонтував.
Микита пообіцяв, що приїде, але напевно у нього плани змінилися.
Нарешті син мені відзвонився, і справді сказав, що не приїде, бо треба бути біля
дружини.
Я знала, що невістка дитину чекає, місяць десь п’ятий уже, але почувається вона
доволі добре, тому я і справді не розумію, що йому заважало приїхати до нас?
Мені здається, що там ще й батьки невістки воду мутять. Вони дочці всі вуха
продзижчали, що не можна чоловіка у відпустку одного відпускати, бо в них
колишній зять так з’їздив до своїх батьків, що на розлучення подав після
повернення. Нині молодша дочка з ними живе.
Невістка своїх батьків послухала, а нам по телефону сказала, що ми завжди щось
хочемо і відриваємо Микиту від сім’ї. Каже, що чоловік насамперед повинен думати
про дружину та дитину, а не виконувати забаганки батьків. Якщо він узяв відпустку,
значить, має бути зі своєю родиною. А будинок їй наш не треба.
Тому син вирішив, мабуть, відкласти приїзд, щоби не провокувати її сцени. За дитину
переживає.
Чоловік мій розізлився і сказав синові, що більше не чекатиме його – бригаду найме.
А той нехай далі сидить біля спідниці дружини і не сіпається.
Тільки не розуміє він, що дружин може бути багато, а батьки одні… Ну хіба я не
права?
Фото ілюстративне