В суботу зранку Галина прокинулася ще й сонечко не встало, адже вона запланувала собі піти на базар. Золота осінь в розпалі – сьогодні вона купить помідори і зробить смачні закрутки. Найбільше її чоловік любить мариновані помідорки. Огірки і кабачки уже рядочками в банках лежать в погребі у Галини. Залишилася справа за малим – ще помідори закрити, а потім, трохи пізніше, капусти заквасити, і можна зиму зимувати.
У шлюбі Галина вже 20 років. Господиня вона відмінна, саме за це і любить її Василь, її чоловік. Та й двом майже дорослим синам теж подобається те, що мама і смачно приготує, і поприбирає, і попрасує, і посуд за ними усіма помиє.
Ні чоловік, ні сини, ніколи не спішили допомагати Галині, а навіщо – вона і сама з усім непогано справляється. От і сьогодні зранку вона прокинулася, побачила, що і чоловік, і сини ще солодко сплять, то ж не стала їх будити, тихенько зібралася і пішла на місцевий ринок.
Галина ледве дотягла додому 15 кілограм помідорів, які купила на ринку, ще й думала, чи не замало буде. Таксі викликати не зважилася, це ж зайвих 100 гривень, а вона і так впорається, не перший раз же. По дорозі зустріла сусідку, тітку Валю. Та лише співчутливо подивилася на Галину і сказала: «Коли ж ти нарешті почнеш себе цінувати? Чому Василя свого з собою на ринок не взяла?».
На слова сусідки Галина не звернула ніякої уваги. Коли прийшла додому, чоловіка вже не було, напевно, пішов у справах. А хлопці ще спали, на вихідних вони прокидаються під обід.
З помідорами Галина провозилася весь день, потім ще їсти готувала, прибирала, прала. Не зчулася, як і день пройшов. Василь чомусь затримувався. Галина подзвонила йому, щоб запитати, на коли готувати вечерю, але він скинув дзвінок.
Додому Василь прийшов пізно, десь опівночі. Галина ще не спала, бо чомусь їй було дуже тривожно на душі. Передчуття жінку не підвело. Василь присів на табуретку і запропонував дружині теж присісти. Подивився в очі дружині і сухо сказав: «Я йду від тебе…».
Зранку чоловік і справді почав збирати речі. Галина не могла повірити у те, що відбувається, її Василь ось так просто вирішив перекреслити 20 років сімейного життя. Вона просила чоловіка отямитися, згадати про дітей, але він сказав, що вже давно все вирішив. Зізнався, що вже два роки у нього є інша жінка, от до неї він і йде.
Новою обраницею мого чоловіка стала його 36-річна незаміжня співробітниця Зоряна. Виявилося, що вона вже чекає дитину, тому Василь і прийняв це рішення.
Виходячи з валізами з квартири, Василь повернувся, подивився на дружину, на банки з помідорами, які ще стояли під ковдрою, і сказав: «Ти, Галино, краще б не про помідори думала, а про свій зовнішній вигляд. Мені твої закрутки вже набридли, зараз в магазині все можна купити. А мені красива дружина потрібна, доглянута».
Кілька днів Галина зовсім не вставала з ліжка, у неї просто не було сил. Сини поводили себе так, ніби й не помічали відсутності батька. Але добре помітили, що в домі не пахне свіжими котлетами і немає чистого одягу.
Що робити далі, як жити Галина не знала. Вона подивилася на себе в дзеркало і побачила там втомлену жінку. Вона вже забула, коли ходила в перукарню, тому на скронях чітко було видно сивину, про манікюр чи педикюр вона і зовсім забула. Жінка сіла, подивилася на банки з помідорами і зрозуміла, що краще б в ту суботу вона пішла в перукарню. Але нічого уже назад не повернеш.
Олеся Біла.