Він йшов на війну двічі – у 2017-му та 2022-му.Останнього разу після того, як у вирій відлетіла його дружина…Памятаймо мужнього воїна,що поклав своє життя за нас.Схилімо голови….

Оніщенко Людмила

Він йшов на війну двічі – у 2017-му та 2022-му.
Останнього разу після того, як у вирій відлетіла його дружина…
ОЛЕКСІЙ КОРЕПАНОВ
народився 8 вересня 1991 року у місті Санкт-Петербург.


У 1994 році разом з матір’ю переїхав в Україну, що стала йому рідною.
Все його дитинство пройшло у селі Кам’янка Глибоцького району Чернівецької області. Тут він ходив у дитячий садок, потім у школу, яку закінчив у 2007 році, потім навчався в Глибоцькому ПТУ-22.
У 2015 році вступив до лав ЗСУ на строкову службу. Служба проходила у місті Десна Чернігівської області. За своїм військовим фахом Олексій був танкістом.


Наприкінці 2016 року закінчилася строкова служба і він повернувся додому. Повернувся працювати на підприємство Sebnua. Робота йому подобалася, але він марив танками.

У 2017 році, нічого не кажучи батькам та сестрі, підписав контракт із ЗСУ. Проходив службу у зоні АТО в оперативно-тактичному угрупуванні «Луганськ» у складі славної 10-ї бригади «Едельвейс» у Лисичанську.


Після закінчення контракту знову пішов працювати на Sebnua, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Уляною. Зі слів рідних і друзів молодої пари, у них було таке кохання, що міг би позаздрити кожен. Олексій та Уляна жили один одним. Проживали молодята у Чернівцях і продовжували працювати на тому ж підприємстві.


За рік до початку війни важко захворіла Уляна. Вони змушені були переїхати на батьківщину Уляни у місто Ярмолинці на Хмельниччину.

Коли почалася повномасштабна війна з РФ, Олексій 25-го лютого вже був у військоматі. Зарахували його у роту охорони при військоматі Проте він рвався на фронт.
Після багатьох написаних рапортів про перевід у бойову частину Олексій потрапив до 25-ї ОШБр.

Служив Олексій навідником у штурмовій роті. Коли йшлося про військові справи, був небагатослівним. Казав, що все добре. За понад рік служби виконував завдання на Закарпатті, Чернігівщині, Житомирщині, на Запорізькому напрямку.
Тим часом на воїна чекало ще одне суворе випробування. Восени 2022 року не стало його дружини Уляни…

Поховавши дружину Олексій далі пішов на війну. 10 червня 2023 року старший солдат Корепанов Олексій загинув у бою у районі Роботиного Запорізької області.
Поховали Олексія 18 серпня 2023 року у місті Ярмолинці біля його коханої дружини Уляни. Так заповів Танчик своїм батькам і побратимам.


«Олексій був людиною відкритою, з активною життєвою позицією. Любив тварин, коли проживав на Буковині, возився з голубами у голуб’ятні. Разом з дружиною часто здійснювали виїзди на велосипедах. Добрий та життєрадісний, світла душа, Воїн, який взяв зброю до рук для того, щоб захищати правду і свій народ», – зазначають друзі Олексія Корепанова.
У Героя залишились мама, тато, сестра, друзі й побратими.

Дві зірки поруч на небі, як до того на землі.
Дві душі навічно разом.
А ми пам’ятаємо мужнього Воїна,
що поклав своє життя за нас.
Схилімо голови…

Поділись з друзями...