Віка дуже хотіла заміж.
-Мені вже за тридцять, давно пора, – думала вона. – Та й дитину вже хочеться народити.
Познайомилася вона із Олегом в магазині. Віка приміряла там туфлі, а з сумочки в неї випав гаманець.
Олег це помітив і посміхаючись повернув гроші жінці.
Що він робив у тому магазині, Віка не зрозуміла. Вона купила туфлі, а Олег зголосився її провести додому. Він їй одразу сподобався – високий, харизматичний, гарно виглядає.
Віка була трохи повненька блондинка, добре одягнена, золоті прикраси.
Мабуть, вона теж сподобалась чоловікові. Вони почали зустрічатись.
Олег мав свою квартиру. Він тільки раз запросив Віку в кафе, а після цього вони зустрічалися тільки у нього вдома.
Вікторії подобалося там бувати, вона навіть вимила все в квартирі і почала готувати хлопцеві їсти.
Їй здавалося, що вони живуть практично у шлюбі, але Олег не поспішав робити їй пропозицію.
Разом вони нікуди не ходили, навіть у кіно. Олег купував для вечері тільки найдешевші продукти, як зауважила Віка, і вона почала приносити продукти з собою, готувала в нього їжу про запас.
Вона дуже хотіла йому сподобатися, показати, яка вона хороша господиня.
Олег, як він казав, працював на ремонтах квартир, на разових замовленнях і частенько сидів вдома без роботи.
Віка працювала бухгалтером і гроші в неї якісь були. Жила вона з батьками, а Олега вона вже розглядала як свого чоловіка і тому не скупилася.
Якось вона прийшла до нього додому, а він лежав на дивані і почав скаржитися:
-Спина щось турбує, працювати не можу. Треба б масаж робити, а грошей немає, замовлень давно не було…
Віка дала йому грошей, а Олег подякував і сказав, що обовʼязково все їй поверне.
Але якось це все забулося, гроші він так і не повернув.
Віка не скаржилася – він і так вже скільки її продуктів з’їв.
Якось, на початку літа, він заїхав за нею на машині.
-Олеже, ти машину купив? – здивувалась Вікторія.
-Друг дав покататися. Поїхали до мене на дачу, – запросив він її.
Віка зраділа. Гарна погода на початку літа, свіжа зелень, пташки співають… Романтика.
Вони приїхали на дачу, недалеко від міста. Це була маленька хатинка, а на ділянці навіть теплиця є.
Вони накрили стіл у дворі. Смачно поїли.
-Віка, а чого просто так сидіти, давай що-небудь у теплиці посадимо, я все привіз із собою, – раптом сказав Олег.
Віка цілий день займалася розсадою. Вся вимазалась, нігті брудні, зачіска збилася.
Тим часом Олег, заявивши, що його знову турбує спина, сидів біля телевізора.
Ледве відмившись, Віка приготувала вечерю. Олег, посміхаючись відволікся від телевізора, сів за стіл і почав наминати, те що приготувала Віка. При цьому він дуже нахвалював її, мовляв, яка вона хороша господиня.
Так і пройшов цей «романтичний» день.
Олег ще кілька разів кликав її на дачу, але Віка вирішила, що з неї вистачить.
Мати весь час запитувала її, коли ж у них весілля? Адже дочка не ночувала вдома, їздила кудись із цим Олегом.
Що відповісти матері Віка не знала…
Олег знайомитись з її батьками не хотів, завжди знаходив причини, щоб відмовитися.
Віка і сама вже почала замислюватися, що ж це за стосунки такі? Може настав час щось вирішувати?
Вона кілька разів починала розмову, але Олег всіляко відмовлявся говорити про це, а одного разу він їй заявив:
-Віка, тут мені запропонували хороше замовлення на ремонт в області. Я поїду на місяць, чи на два, як складеться.
Віка навіть зраділа. Нарешті він заробить грошей. А потім можна буде і про весілля поговорити.ʼ
-Звичайно, Олежику, давай, я на тебе чекатиму!
Він поцілував її у щоку і поїхав…
У найближчі вихідні Віка вирішила з’їздити на Олегову дачу відпочити і позасмагати.
Хвіртка там легко відкривалася, вона ще минулого разу це помітила. А де лежали ключі від хатинки вона знала.
Віка доїхала маршруткою до сільської зупинки, знайшла Олегову дачу і, відкривши хвіртку, зайшла у двір.
Раптом з будиночка вона почула якісь голоси! Там явно хтось був… Чувся гучний жіночий сміх.
Віка вже подумала було піти – хто зна хто це міг бути, може Олегові родичі, але потім цікавість взяла гору.
Вона підійшла до хати, зазирнула у вікна і застигла.
Там був її Олег з якоюсь молодою жінкою в ліжку…
Парочка радісно сміялася…
Віка застигла. Вона мовчки відійшла від вікна і сіла на лавку. Ніяких емоцій у неї не було. Вона просто сиділа і думала, як вона могла бути такою нерозумною…
-Як усе просто, виявляється, – подумала вона. – Олег знайшов собі нову хатню робітницю…
Як би їй не було сумно і прикро, але Віка твердо вирішила, що це просто була їй наука.
А через рік вона зустріла хорошого чоловіка, який майже одразу покликав її заміж і все робив тільки для того, щоб його кохана була щасливою…
А про Олега Віка тепер згадувала, хіба що з усмішкою…