Вчора чоловік привів до нас на вечерю свою маму, і вони взялися мене обробляти вдвох. Свекруха мені каже прямим текстом:
– Вадим подасть на розлучення, якщо ти не виконаєш наше прохання. Буде платити аліменти на вашу донечку, я буду допомагати з внучкою, але така дружина моєму сину не потрібна.
Вадим мовчки кивав.
А справа в тому, що мене підвищили на роботі, і я тепер заробляю майже 100 тисяч гривень на місяць. У той час, як Вадим – 20 тисяч.
Я найняла няню для нашої донечки, яка займається дитиною, водить її в садочок, на гуртки, забирає. Я багато працюю, це робота моєї мрії, я до цього дуже довго йшла.
Але Вадим мені сказав, що йому соромно перед усіма своїми друзями, знайомими, родичами, що я заробляю більше. Свекруха теж мені це виказувала два місяці. А ось вчора вони мені поставили такий ультиматум.
Я поклала виделку на тарілку й подивилася на них.
– Тобто, якщо коротко, ви хочете, щоб я відмовилася від усього, до чого йшла стільки років, заради того, щоб Вадиму не було «соромно»?
Свекруха скривилася:
– Ми просто хочемо, щоб у сім’ї була гармонія.
– А чому ви не хочете, щоб Вадим знайшов собі кращу роботу?
Вадим підняв голову, на обличчі – обурення.
– Тобто тепер я винен?
– Вадиме, давай прямо. Ти хочеш, щоб я залишила роботу?
– Так, – сказав він і знову опустив очі.
Свекруха задоволено кивнула.
– Правильне рішення, синку.
Я засміялася.
– І що ви будете робити, якщо я скажу «ні»?
Вадим потер обличчя руками.
– Чому ти все ускладнюєш? Мені вже всі вуха прожужжали, що я альфонс.
– Це не моя проблема.
Свекруха аж підстрибнула:
– Як це не твоя?! Це твій чоловік! Він повинен бути головним у сім’ї!
Я глянула на Вадима:
– І що, ти дійсно готовий піти?
Він мовчав.
– Подати на розлучення через те, що я успішна?
Свекруха роздратовано відмахнулася:
– Це не успіх, а егоїзм.
Я встала з-за столу.
– Ну добре. Ви мені все сказали. Тепер моя черга.
Вони здивовано подивилися на мене.
– Я не звільнюся. Я не збираюся жити у бідності тільки тому, що у Вадима комплекси. І якщо він не може з цим змиритися, тоді хай справді подає на розлучення.
Свекруха аж позеленіла.
– Ти що, справді така бездушна?
– Я реалістка. Мені треба забезпечувати себе і доньку.
Вадим мовчав.
– Ну що, Вадиме? – я подивилася йому в очі. – Ти справді підеш?
Він не відповів.
Свекруха схопила сумку.
– Ми ще подивимося, хто кого вижене!
Вони вийшли, грюкнувши дверима.
А я залишилася стояти у порожній квартирі й думати: невже Вадим справді готовий втратити сім’ю через свою гордість? Невже гроші важливіші за стосунки?
Чи, може, це я не розумію якихось простих істин? Що робити далі? Як бути, якщо чоловік не хоче бачити в тобі рівну, а лише жінку, яка має йти за ним, навіть якщо він стоїть на місці?
У мене голова обертом від цієї ситуації, хочу почути думки збоку.