– Не хвилюйся ти так, мамо. Батько Діани дуже хороший чоловік. І вони нас чекають, так що готуйся на суботу, – каже мені син.
Щодо цієї події у мене дуже змішані почуття. З однієї сторони я рада за свого сина, а з іншої – я хвилююся, бо ми люди прості, а син засватав собі дівчину з багатої родини.
А я, як ніхто, знаю, що бідні з багатими не дуже хочуть родичатися, тому я з острахом чекала суботи. І щоб там син би мені не казав, як би мене не заспокоював, але я розуміла, що в таких випадках, коли хтось значно багатший, а хтось бідніший, завжди є проблеми.
Сина свого я сама ростила, бо закохалася в одного хлопця ще в інституті, ми зустрічалися, у нас все до весілля йшло, але коли його багаті батьки дізналися, що я з бідної родини, то відразу заявили, що не приймуть мене за невістку.
І як би не любив мене Іван, але він послухав батьків. Невдовзі одружився з такою ж багачкою, як і він сам, а я зрозуміла, що дитя під серцем ношу.
Тоді мені допомогли мої батьки, які мене не картали, що так склалося, адже я приїхала в село неодружена і з дитиною, а прийняли і запевнили, що все буде добре.
Я з їхньою допомогою змогла навіть закінчити навчання в інституті, потім роботу знайшла, так що життя по легенько налагоджувалося, от тільки з особистим життям було ніяк, до мене сваталися інші чоловіки, але я нікого до себе не підпускала.
Юрій виріс хорошим хлопцем, вивчився в університеті, там з своєю нареченою і познайомився. Але є одна проблема – його обраниця з дуже заможної родини, там батько має велику фірму, і у них є все, про що можна лише мріяти.
Я знаю свого сина, він одружується не через багатство, він в Діану закохався, та й дівчина відповідає йому взаємністю, тому я впевнена, що у них справжні щирі почуття.
Тільки от я не знала, як сприйме мого сина батько Діани. В душі я боялася, що в останній момент вони також скасують весілля, коли дізнаються, що ми їм не рівня, хоча син мене запевняв, що він знайомий з Андрієм Івановичем, батьком Діани, і що все буде добре.
За останні гроші я купила в магазині найдорожчу сукню, і пішла в перукарню, щоб привести себе в порядок. Син з мене сміявся, казав, що немає необхідності аж так чепуритися, бо вони доволі прості люди.
В суботу ми викликали таксі і поїхали за вказаною адресою. Я була вражена побаченим, бо дім сватів швидше нагадував палац.
Зустрів нас сват, який своєю щирою посмішкою відразу дав нам зрозуміти, що все буде добре. Ми сіли за стіл, нам подавала страви якась жінка, але це була не дружина свата. З’ясувалося, що він вдівець, бо мами Діанки не стало в той день, коли вона народилася.
Загалом, ми добре посиділи і домовилися про весілля. Я трохи заспокоїлася нарешті.
Але через кілька днів мені зателефонував сват і сказав, що нам треба поговорити. В мене душа похолола, бо в голову приходили лише найгірші думки.
Ми домовилися зустрітися в кафе. Коли я прийшла, Андрій вже чекав мене, на столі стояв великий букет квітів. Я не відразу зрозуміла, що відбувається.
А виявилося, що я дуже сподобалася свату, і оскільки Андрій ділова людина, і звик всі справи вирішувати швидко, то він мені прямо сказав, що я йому подобаюся, і він хоче, щоб саме така жінка була з ним поруч.
Звичайно, ми одружили спочатку молодят, а через місяць і самі розписалися. Молодим Андрій купив квартиру, а ми стали жити в його шикарному будинку.
Так я потрапила у світ багатих і забезпечених людей. І саме там, на одній із зустрічей Андрія, я зустріла Івана, батька мого сина. Він виявився діловим партнером мого чоловіка і був дуже здивований, коли побачив мене.
Ми розговорилися, Іван мені розповів, що у нього все добре, але він не має дітей.
Про те, що у нього є син, я йому нічого не сказала, і вважаю, що це правильно. Він не заслужив знати, що має такого хорошого сина, яким я дуже пишаюся.
А як ви вважаєте, я правильно зробила?