Заходжу я одного разу в магазин. Звичайний магазин, нікого немає. Закупив по дрібниці, даю 50 гривень. Продавщиця мені віддає здачу 470 гривень.
Ну я думаю: некрасиво буде забирати, та й всі ми помиляємося, з ким не буває. Кажу їй: – Я вам дав 50 гривень!
Вона задумливо подивилася на мене, потім в касу, і відповідає:
– Ні ви мені дали 500.
Я став сперечатися і пояснювати, що я брав з собою всього 50 гривень, і ніякої іншої купюри у мене не було!
Вона стоїть на своєму і категорично відмовляється зі мною погоджуватися. Ну, думаю, пес з тобою, забрав гроші і поїхав.
Приїжджаю додому, відкриваю шафку, щоб покласти гроші, а там лежать… 50 гривень. І тут я зрозумів, що сам затyпив, посміхнувся, сів в машину, поїхав купив жінці коробку цукерок і пляшку вuна.
Як добре, що є на світі такі супер-чесні люди! Погодьтеся, що в наш час таке не часто зустрінеш.