З своєю сусідкою Оксаною я дружу усе життя, адже живемо разом з нею через паркан. Спершу разом ходили до школи, потім навчалися разом в одному інституті, ми просто однолітки, й одночасно виходили заміж.
Все життя у нас крутилося лише навколо господарства та домашньої роботи. Згодом у нас появилися діти, які теж були однолітками. Наші чоловіки також дружили і ми часто ходили один до одного в гості.
І жили ми дружньо до тих пір, поки матеріальні статки в нас були однакові. Коли донька була в шостому класі, чоловік почав випивати, і тоді я для себе вирішила — більше так жити не хочу. Дитина не повинна бачити такого тата й жити в бідності. Я подала на розлучення, мене не підтримував ніхто, особливо подруга. Хоча в Оксани була така ж історія, вона на розлучення не наважилася.
Мені пощастило, розлученою я була недовго. Згодом у мене закрутився роман з давнім знайомим, раптово його зустріла й районному центрі й так почали спілкуватися. Він має гарну роботу, не вживає оковитої та й до моєї доньки ставився добре.
З новим чоловіком жили ми добре, він переїхав до мене і ми почали накопичувати кошти. Спершу придбали мотоблок, потім машину, потім трактор свій.
За цей час стосунки з Оксаною у мене зіпсувалися. До мене вона в гості не приходила, та й до себе не кликала. Добре, що хоча б вітається зі мною. Згодом чоловік мені розповів, що селом ходять чутки, ніби то у мене є коханець. Звичайно, ми з цього посміялися, але цікаво було вияснити, хто може таке плести.
Виявилося, що усі плітки по селу рознесла моя сусідка Оксана.
Тоді це мене дуже образило, я побігла до неї виясняти стосунки…
— Ти думаєш мені легко спостерігати, як ви щасливо живете, а мій навіть додому ночувати не приходить, усе з хати почав продавати
Я була шокована з цих слів, повернулася додому і вирішила більше ніколи не спілкуватися з Оксаною …