Уже більш як 3 роки Люба одружена з Юрою. Ще до весілля вони вирішили, що спочатку кілька років поживуть для себе, а тоді вже думатимуть про діток. Минув лише рік з їхнього весілля, як у їхню родину прийшло горе. Не стало мами Люби, звісно вона це переживає болісно і важко. Дівчина змінилась, стала закритою, не хотіла ні з ким ділитися переживаннями. Навіть з татом не говорить, хоча і йому теж потрібна її підтримка, окрім неї у нього ніколи не залишилось.
Проте час біг швидко. Рана трохи затягувалась і донька з татом почали повертатися до звичного життя. А недавно батько повідомив, що у нього з’явилась жінка, Люба постаралась радіти за тата, адже йому потрібно продовжувати жити далі, хоча її й ображало, що він так швидко забув маму. Проте йти проти татового рішення вона не збиралась.
Приблизно у ті ж моменти життя дівчині почало робитися погано, спочатку вона думала, що це стрес і погане харчування, проте нічого не змінювалось. Все частіше її нудило. Вона не витерпіла й вирішила піти до лікаря, щоб дізнатися причину. Там її повідомили, що вона вагітна. Люба була дуже щаслива, коли почула таку новину. Після всіх лише поганих новин – тут таке! Додому вона відправилась на крилах щастя, готувала смачну вечерю. І продумувала кожне слово, як повідомить про це своєму Юрі.
Юра здивувався, коли побачив романтичну вечерю і таку радісну дружину, яка постійно загадково посміхалась, вже думав, чи точно він не забув про якусь важливу дату. Але жінка не стала довго мучити чоловіка й радісно йому повідомила про те, що вони чекають дитину. От лише реакція чоловіка була зовсім не тою, якою вона очікувала побачити. Він розлютився й почав кричати на неї, що вона якимось чином навмисно завагітніла, адже вони домовлялися, що перші роки житимуть для себе.
Юра пішов геть з квартири. Люба не могла знайти собі місця, у її голові не було пояснень для такої поведінки чоловіка. Звісно, це було раніше ніж вони планували, але ж у них все добре, тому і якщо вже так вийшло, то радіти потрібно. Всю ніч жінка провела на голках, Юра повернувся під ранок, сказав, щоб вона збирала свої речі й поверталась додому, її тут більше бачити він не хоче. Квартира належала йому, тому Люба не стала сперечатися, лише збирала речі та плакала від усвідомлення того, що відбувається.
Люба повернулась до рідного батьківського дому. Сіла за столом на кухні з батьком й розповіла йому все, як було. Він її пошкодував, проте сказав, що зараз у нього є жінка, тому йому потрібно порадитися з нею, чи можуть вони її прийняти. Якщо ж вона відмовиться, то Любі потрібно буде знайти інше житло. Любу наскільки вдарила друга зрада рідних людей за день, що у ту ж мить її стало погано. Батько викликав швидку і її забрали до лікарні з підозрою про загрозу викидня.
У лікарні Люба побула місяць. За цей час ні чоловік, ні рідний батько до неї не навідувалися. Лише близькі подруги та колеги заходили раз на тиждень. Ті й допомогли її знайти квартиру та орендувати її, тому жінка мала куди їхати після виписки. Звісно, це була маленька однокімнатна квартира, проте дівчину це не засмучувало, у неї ще все попереду. Зараз головне мати житло, а далі вона знайде вихід.
Майже до самих пологів Люба працювала, змогла відкласти на кілька місяців життя, доки не отримає декретні, а там повідомила батьку про те, що планує подати на спадок квартири, а чоловікові про те, що подає на законний розподіл майна, адже у них тепер є донька. Двоє чоловіків вирішили відкупитися грошима, завдяки чому Люба змогла купити непогану однокімнатну квартиру та мала ще якийсь час за щось жити, доки доньку не відправила у дитячий садочок, а сама не пішла на роботу.