Відколи Іванка вийшли заміж за Славу кожного дня вимушена зустрічати у своєму домі свекруху.
Чоловік пішов на роботу десять хвилин тому, вона ще лежала у ліжку. Сьогодні хотілося поніжитися, їй нікуди поспішати. До обіду час ще є. Коли чує на кухні тарахкотять каструлі.
-Доброго ранку, мамо! Бачу, ви вже пораєтеся? – невістка старалася бути ввічливою.
– А тут є кому поратися, крім мене? Тобі не соромно, сонце в гузницю не пече? Вилежуєшся до обіду, ніякої роботи по дому не виконуєш.
-А ви спробуйте і собі хоч один день довше поспати, може добріші будете
-Ти жартувати зі мною надумала? Я тобі не подружка й не твоя мати, тож не смій так зі мною говорити. Краще каструлі перемий. Он які плями залишила та й будинку не завадило б поприбирати. Запах у вас якийсь тухлий.
-Як скажете, свекрухо…
Іванка переставляла речі у дому з місця на місце, щоб матері чоловіка стало легше. Коли дівчина вирішила помити підлогу у передпокої, жінка видерла у неї швабру.
-Глянь, які страшні розводи залишаєш. Дай сама все роблю. Йди краще обід приготуй.
Молода дружина прийнялася тушити картоплю, але й тут свекрусі недогода.
-Хто це так картоплю тушкує? Ти навіщо її обсмажуєш?
-Щоб була м’якшою й швидше приготувалася.
-Іди звідси! Руки з одного місця ростуть.
Щоб не заважати свекрусі наводити порядки у її ж хаті, невістка пішла надвір подихати свіжим повітрям. Коли повернулася, відчула страшний аромат пригорілої картоплі. Свекруха сиділа у вітальні й теревенила по телефону.
-Мамо, у вас нічого не горить?
-Ой лишенько! – звереснула жінка. — Я закрутилася. Ну нічого, зверху картопля смачна.
-І як ви таке своєму синові подавати будете. Не соромно?
-Ти взагалі мовчи вертихвістка! Задурманила голову моєму Славку. Не дарма мене попереджали, що ти відьма.
-Ще і яка! Ви ще кілька днів до нас походите, то відчуєте все на собі. Я й уроки навести можу й хвороби всякі поробити. Добре, що ви завжди під боком, не доведеться до вас йти.
-Ти геть вже здуріла? – злякалася свекруха.
-Ну чому ж? Хочете перевіримо…
Мати Славка вибігла з будинку наче ошпарена й побігла додому. Коли Славко прийшов обідати одразу зрозумів, що у них були гості, молода дружина сиділа без настрою.
-Я сьогодні ж з нею поговорю. Вона більше не буде приходити.
-Не хвилюйся. Після нашої душевної розмови твоя мати ще не скоро завітає в гості. Я не через неї сумую. Каструлі шкода, дно тепер не відчухаєш. Добре, що у мене буди заморожені вареники. Зараз будемо обідати.