Віктор привіз мене перший раз в село до своїх батьків. На той час він вже зробив мені пропозицію, і я погодилася. Я сама була з міста, а Віктор з села, тож з його батьками я не була знайома.
З чоловіком ми зустрілися в університеті, вчилися в одній групі. Для всіх інших дівчат він був звичайний, а для мене – особливий. Я відразу звернула на нього увагу, бо він вмів все зробити. Коли ми з групою відправилися в похід, то саме Віктор вмів і палатку розкласти, і вогонь розпалити, і вечерю на вогні приготувати.
Ми три роки зустрічалися, але відразу після отримання диплому, Віктор наполіг на нашому одруженні. Та я не сподобалася його мамі. Вона покликала сина на кухню, і голосно вичитувала, намагаючись пояснити, що я йому не пара.
Справа в тому, що у Віктора батьки доволі забезпечені люди, в яких є добротний будинок, гарне облаштоване подвір’я – відразу було видно, що тут живуть справжні газди. До того ж, свекруха дуже добре готувала, усі страви, що вона готувала – то були справжні кулінарні шедеври.
А я не вміла нічого. А що я могла вміти в 21 рік? До того ж, я не була із знатного роду, тому свекруха і вирішила, що її син гідний кращої партії.
Проте, не зважаючи на те, що я їй не сподобалася, перечити нашому одруженню вона не стала. Весілля ми не робили, просто розписалися і стали жити в місті. Мені батьки віддали квартиру бабусі, а її до себе забрали.
До свекрів в село я майже не їздила, а якщо і їхала в рідкісних випадках, то з великою неохотою. Я постійно згадувала слова свекрухи – “Вона тобі не пара”, і це було дуже неприємно.
Та одного разу таки довелося поїхати – у свекра був ювілей. Батько Віктора – доволі хороша людина, тож я вирішила не псувати йому свято. Ми купили гарний подарунок і поїхали.
Свекруха накрила такий стіл, наче це царська гостина, готувати – то її. Все було дуже смачне, гостей було багато, тож всі нахвалювали свекруху, а я сама з’їла тарілку квашених огірків, що стояли найближче до мене.
Вечір пройшов гарно, а зранку до нас приїхала свекруха. В руках у неї було дві сумки огірків.
– Ставай, невісточко, отут біля мене, буду тебе вчити огірки квасити, – каже.
Я дещо здивувалася такій постановці питання, але чемно стала біля свекрухи, і ми разом швидко все зробили. Вона виявилася доволі дружелюбною і милою, заразом вона мені відкрила ще кілька своїх кулінарних секретів.
А через кілька днів я дізналася, що чекаю дитину. Моя мудра свекруха це просікла ще тоді, коли я уплела у неї в гостях тарілку квашенини, тому і прийшла до мене.
Новина про те, що вона стане бабусею, її дуже втішила, вона стала частенько до нас приїжджати і вчити мене усьому тому, що сама вміла. Робила вона це настільки ненав’язливо, що мені аж сподобалося, я була в захопленні від нашого спілкування.
Минули роки, і я сама скоро свекрухою стану, бо маю двох дорослих синів. Але свою свекруху я ніколи не забуду, вона навчила мене не тільки робити найсмачніші у світі квашені огірки, але й показала, як можна зберегти мир в родині.
Я їй не сподобалася спочатку, це було очевидно, але вона не влаштовувала сцен, але вона прийняла мене і дала мені шанс, до того ж, навчила мене усьому, що сама вміла, і робила вона це з великим терпінням і великою любов’ю.
Мама мого чоловіка показала мені приклад людяності, і коли я стану свекрухою, то намагатимусь робити все так, як вона мене навчила – з любов’ю і лагідністю, бо тільки так можна зберегти родинні традиції і тепло.
А рецепт її квашених огірочків наскільки неперевершений, що в мене досі просять його всі подруги. Питають, в чому секрет, а я сміюся і кажу, що в любові.
Свекруха стала для мене другою мамою, і те, що у нас такі гарні стосунки – це чисто її заслуга. Тепер я з задоволенням їжджу в село до свекрів, усі свята ми проводимо разом, бо я відчуваю, що у нас справжня родина.
Фото ілюстративне.