– Михайло мій, уявляєш, за квартиру тоді цілий рік не платив, – поділилася знайома, 50-річна Катерина. – А може, і більше. Там борг вже накопичився дуже великий. А він мовчить і нічого мені не каже. Я б і не дізналася, але тут холодець приготувала перед Новим роком, заготовки для салатів, ну і 31 грудня з ранку повезла йому. А у нього там на під’їзді оголошення комунальники повісили, просять погасити борги перед Новим роком, і список боржників доклали. Вгадай, чия квартира – в рекордсменів? Ганьба. Весь мій настрій зіпсувався відразу.
Роман – 27-річний син Катерини та її чоловіка. На вигляд хлопець хоч куди – високий, стрункий, симпатичний. Живе окремо від батьків в квартирі, яку ті купили єдиному синові, “щоб у їх улюбленого сина був старт”.
Катерина взагалі завжди жила під девізом – у нас тільки одна дитина, і ми дамо йому все найкоаще, що можемо. І у її Романа дійсно було все: хороша гімназія, повний набір репетиторів, мовні курси, всі можливості. На бюджет Роман не вступив – ну що робити, пішли на платне. Питання з армією теж якось батьки самі вирішили.
Інститут Роман закінчив абияк – тільки завдяки своїй мамі Катерині, яка дуже хвилювалася, постійно тримала все під контролем, писала реферати та регулярно допомагала сина в потрібному напрямку. Варто було матері хоч на хвилину випустити навчання з під-контролю, у сина миттю утворювався “хвіст”.
– Слухай, але він доросла людина у тебе вже давно, йому вже чимало років. Скільки ти його за руку водити будеш? Залиш вже його, нехай живе, як сам хоче! – радили знайомі та рідні катерині.
– Ну як тут залиш рідного сина, – мало не плакала вона. – Залишити сина і не допомагати – значить, його відрахують. А тоді він кине навчання, ось і все. Скільки праці і грошей ми вклали туди.
– Значить, кине! Буде без освіти залишиться, і що тоді?
На таке Катерина піти не могла. Диплом для сина вона-таки сама заслужила.
Після закінчення інституту Роман довго не міг нікуди влаштуватися. Минали дні, тижні, місяці. Катя влаштувала його в свою компанію в адміністративно-господарський відділ. Робота дуже легка, нічого майже не потрібно робити – подай, принеси, постій там – але і тут син працює абияк: спізнюється, плутається, підводить людей.
Тримають на роботі його тільки завдяки Катерині, яку в компанії люблять і поважають, бо вона є цінним фахівцем. Іншого давно б уже вигнали.
Окрема проблема Катерини – кредити. Зарплати помічника менеджера синові не вистачає, тому він постійно лізе в борги, які потім виплачують батьки. А тепер ось ще один сюрприз до Нового року – борг по комуналці, в три рази перевищує місячну зарплату її сина. Це ж треба було стільки накопичити.
– Хотіли з чоловіком на свята до родичів в столицю поїхати на тиждень – яке тепер! – засмучується Катерина. – Сидимо вдома, економимо. Ну не на макаронах, звичайно, але нічого зайвого вже не купуємо. Доїдаємо новорічний холодець. Річна премія чоловіка пішла на оплату тієї квартири.
– Знову ви розраховуєтесь з його боргами?
– А що ти пропонуєш? Не платити за квартиру? У сина таких грошей немає і не буде ніколи, щоб розплатитися. Чекати судів? Так чого доброго і квартири можна позбутися! Заплатимо, куди діватися мені з чоловіком. Але в цей раз він мене роздратував. Все, більше я так не хочу, скільки можна. Я йому цього так не залишу. Сказала йому – ти нам всі свої борги відробиш. Ходитимеш і прибирати нашу квартиру! Вчора приходив в перший раз. Пропилососив, сантехніку вимив, підлогу. Буде ходити до нас два рази на тиждень тепер. Сміються з мене люди. А що мені робити?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.