Мені 72 роки, ще донедавна я працювала, але 4 роки тому через стан здоров’я змушена була вийти на пенсію. Живемо ми в невеличкому містечку, все життя я пропрацювала вчителькою історії в місцевій школі. Я рано залишилася вдовою, в 30 років раптово не стало мого чоловіка, відтоді свого єдиного сина Василя я ростила одна.
Син у мене дуже хороший і дуже розумний. В школі йому подобалися точні науки, то ж він став інженером. Зараз Василю 44 роки, він керує великою фірмою, що займається будівництвом, живе разом з дружиною і донечкою в обласному центрі, що знаходиться за 30 кілометрів від нашого містечка. Буває у мене не часто, так як син завжди має багато справ.
А невістка моя взагалі до мене не приїжджає, жодного разу за 20 років сімейного життя не була. А все тому, що вона образилася на мене через те, що я в свій час була проти їхнього одруження. Марина, моя невістка, була моєю ученицею, тому вийшло так, що я її дуже добре знаю. І справа зовсім не в тому, що вона не дуже добре вчилася, справа в тому, що характер у Марини не простий, а ще, у мене склалася думка, що вона лінива і зверхня.
Я не була категорично проти їх одруження, я просто порадила синові ще трохи позустрічатися, щоб краще пізнати один одного. Про це Марина якось дізналася і перестала зі мною спілкуватися. Вони одружилися і переїхали в обласний центр, у них є донька, внучці зараз 17 років. Дівчинка не бере приклад з своєї мами, а завжди приїжджає до мене разом з моїм сином.
Василь мій за сучасними мірками – справжній багатій. Квартиру трикімнатну купив, будинок в три поверхи на околиці міста збудував, два автомобілі має. Сім’я його двічі на рік відпочиває за кордоном. Моя невістка жодного дня не працювала на роботі, це при тому, що в них вдома постійно є хатня робітниця.
Я ніколи не втручалася в їхнє сімейне життя, але мені було шкода сина, він сам багато працював, в той час як невістка навіть на найлегшу роботу, просто для того, щоб вийти між люди, не хотіла влаштовуватися. Але плести інтриги – це вона дуже любила. Часто вона приплітала в різні історії і мене, але мій син дуже мудрий, він ніколи не опускався до рівня з’ясовування стосунків.
А цього року на Різдво невістка вперше за 20 років приїхала до мене в гості разом з сином і внучкою. Просто цього року закордонні поїздки не на часі, то ж вона приїхала позловтішатися з моєї убогості. Незважаючи на те, що мій син – дуже заможна людина, я завжди відмовлялася від його матеріальної допомоги, адже сама заробляла собі на життя вчителькою працею. Але цієї осені я зрозуміла, з старими вікнами я зиму не перезимую.
У самої в мене не було необхідної суми грошей, то ж я перший раз в житті попросила сина допомогти мені поміняти вікна. Син з радістю погодився, ще й після того найняв бригаду, яка зробила в кімнатах косметичний ремонт. Я була дуже щаслива, бо на свою пенсію я не скоро б привела свій будинок до порядку, а для сина – це мізер.
За столом невістка сиділа дуже незадоволена. Вона побачила мої нові вікна і зрозуміла, що без допомоги Василя не обійшлося. А коли я вийшла на кухню, почула, як вона висловлювала своє обурення, мовляв, як він посмів витрати гроші з їх сімейного бюджету на мене. Мені було дуже неприємно це слухати, але щоб не псувати свято, я зробила вигляд, що не чула цього.
А на наступний день син приїхав один, без Марини. Ми сіли за стіл, і Василь повідомив мені, що хоче розлучатися з дружиною. Каже, що вже давно зрозумів, що вони один для одного чужі, а жив з нею заради доньки. Цього року донька закінчує школу і буде поступати на навчання в Австрію. То ж більше з дружиною його нічого не пов’язує.
Син сказав, що дуже шкодує, що не послухав моєї поради тоді і не придивився пильше до обраниці. Чесно кажучи, я не могла сильно втручатися, адже він – доросла людина. До того ж, я щиро сподівалася, що Марина зміниться. Але видно, деякі люди не міняються.
Не знаю, як поступить мій син, я знову не втручатимуся. Просто шкода, що у нього все якось так склалося.
Фото ілюстративне,