Можна прожити все життя, але так і не зустріти відповідну людину…
Таня вважала, що їй дуже пощастило. Вони з Дмитром зустрілися на першому курсі і одразу стали друзями «не розлий вода».
Загальні смаки, схоже почуття гумору, здатність говорити годинами безперервно – між ними панувало таке взаєморозуміння, що вони часом закінчували один за одним фрази.
Єдиною проблемою була наявність у Дмитра дівчини, разом з якою він приїхав вступати в інститут.
Таня бачила, що душевної близькості у пари немає, тому просто чекала їхнього неминучого розставання.
І на другому курсі це сталося! Одразу після розлучення Дмитро раптово почав міняти супутниць одну за одною.
Добре що, у симпатичного веселуна браку в жіночій увазі не було.
Тетяна заспокоювала себе тим, що Дмитру просто треба нагулятися. Вона все одно залишалася для нього особливою. Їхній взаємний інтерес тільки зростав, тому Таня не сумнівалася, що пройде трохи часу, коли коханий нарешті розгляне в ній дівчину.
Через п’ять років.
Новий рік у компанії колишніх однокласників виявився не настільки поганою ідеєю, як Тетяні спочатку здавалося.
За столом згадували студентські історії, жартували, ділилися плітками про спільних знайомих.
А головне – Дмитро був поряд із нею. В останній рік через роботу бачилися вони рідко, тож скучили! Нехай хлопець і прийшов із якоюсь дівчиною, увагу він приділяв виключно Тані.
Значить, не дарма вона залишила дві зарплати у салоні краси!
-Дмитре, кажи, давно Таньку любиш? – гукнув хтось із хлопців.
-З першого курсу. Значить років шість.
-Так просто це визнаєш?
-Звісно. Кожен, хто знає Тетянку хоч трохи, погодиться – щоб терпіти її так довго, як я, треба дуже любити.
Але, на наше спільне щастя, це ніколи не було коханням. Вона моя рідна душа і найближча людина на планеті. Це набагато цінніше, ніж тимчасовий роман.
-Сказано чудово, – Таня криво посміхнулася. – Дай п’ять.
-Звучить так, ніби ви переживаєте, чи розпочинати нормальний любовний зв’язок і прикриваєтеся дружбою! Між чоловіком і жінкою її не буває. Хіба один обманює іншого, свідомо ховаючи свої почуття.
Чоловік, що вліз у розмову, був Тані не знайомий. Протягом вечора вона відчувала його задумливі погляди, але уникала їх. Зараз вона вперше подивилася чоловікові в очі, зазначивши, що він років на десять старший за присутніх. Мабуть, чийсь чоловік. Здається, Таня єдина прийшла на свято одна.
-Ти говориш нісенітниці, – пирхнув Дмитро. – Звичайно, дружба між чоловіком та жінкою існує. Ми тому доказ.
-Правда? І чим ви зазвичай займаєтеся, як друзі?
-Гуляємо, ходимо у кіно, зустрічаємося компанією, ділимося проблемами.
-Навіть любовними?
Питання викликало у Тані хвилювання. Звичайно, вона ніколи не розповідала Дмитру про своїх хлопців. Їх просто не було. Коли щоночі засинаєш з думками про конкретну людину, немає сенсу підпускати до себе інших.
-Усіми. Слухай, чоловіче, а тобі яке діло, що в нас за стосунки? – зухвало запитав Дмитро.
-Тетяна мене зацікавила. Ось намагаюся зрозуміти, зайнята вона, чи ні. І чи не зміниться це найближчим часом.
-Тобі яка різниця. Надто вже ти для неї застарий!
-Так, дурість і зухвалість я давно переріс. Деякі дівчата вбачають у цьому виключно плюс.
-Тоді нехай Таня одразу й відповість. Тетянко, підеш на побачення з цим незнайомим мужиком, якого більше ніколи в нашу компанію не запросять?
Нахабна посмішка Дмитра, яку вона завжди вважала чарівною, почала її дратувати.
-Піду. Прямо зараз.
-Ти що серйозно?
-Так. Всім до побачення.
Таня швидко одяглася і вийшла надвір. Вона намагалася стримати сльози. Стільки років чекала, щоб Дмитро нагулявся, чепурилася перед кожною зустріччю, а що тепер?
-Ось що я зробила не так? – прокричала Таня в порожнечу.
-Нічого. Чоловіки або одразу відчувають потяг до дівчини, або ні. Змінити це майже неможливо.
Різко обернувшись, Тетяна натрапила на того незнайомця, який виявив до неї інтерес у квартирі.
-Ой, я вас не помітила.
-Я на це сподівався.
-А, точно… Вибачте, що ввела в оману. Мені не до побачень.
-Це я теж зрозумів. Але, можливо, ви складете мені компанію на найближчу годину? Я тільки приїхав у ваше місто і не хотів би зустрічати Новий рік на самоті. Здається, он працює ресторан.
Відмовлятися від пропозиції чоловіка вона не стала, відчуваючи провину за те, що висмикнула його з компанії.
-Мене звуть Андрій. Тридцять два роки, не одружений. Сюди приїхав відкривати філію своєї фірми.
Таня миттю відзначила, що її супутник старший на дев’ять років.
Спокійна впевненість, яку він випромінював, чомусь бентежила дівчину.
Вони проговорили до опівночі, а потім роз’їхалися кожен у свій бік.
Тільки вдома дівчина згадала про Дмитра. Вона взяла свій телефон і побачила повідомлення від «друга».
-Що там твій новий кавалер? – писав Дмитро. – Якщо що, я запам’ятав, як він виглядає. Старим, нудним та абсолютно тобі не підходящим. Що з твоїм смаком, подруго? З Новим роком. Напиши, коли прийдеш додому.
Таня схвильовано ходила по квартирі, думаючи, як відповісти. Він написав, значить, переживає за неї! Може, навіть ревнує!
Раптом дзенькнув її телефон – нова публікація Дмитра у соціальній мережі. Відкривши фото, Таня ахнула.
-Як він міг, – тільки й подумала вона.
На фото коханий цілував якусь дівчину, причому навіть не ту, з якою прийшов.
Таня відкинула телефон. Плани на довгі вихідні в неї намалювалися насичені – вона безперервно плакатиме, оплакуючи своє кохання, яке не відбулося…
…Прохання начальства вийти працювати заради важливого клієнта Таня сприйняла як чудову можливість відволіктися від сумних думок. От тільки побачивши відвідувача, вона не змогла стримати подиву.
-Андрію? Ти як мене знайшов?
-Повіриш, як скажу, що випадково?
-Ні.
-Шкода. Я вирішив скористатися з твоїх професійних послуг. Мені потрібно підібрати квартиру.
-Так я пам’ятаю. Три кімнати, гарний вигляд. У нас є кілька відповідних варіантів.
-Покажи лише ті, які вибрала б для себе.
-Я не люблю квартири і віддаю перевагу будинку за містом. Тому моя думка для вас марна.
-Знову “на ви»?
-Думаю, так простіше тримати дистанцію.
-Як забажаєте, Тетяно Сергіївно. Тоді покажіть усі квартири та будинки, які продає ваша компанія.
Такого вимогливого замовника у Тані ще ніколи не було. Найближчими тижнями вона об’їздила з ним все місто, відвідуючи один об’єкт за іншим.
Андрій ставив величезну кількість питань і знаходив недоліки, про які навіть власники не знали. Така діловитість захопила дівчину.
Зрештою Андрій зупинив свій вибір на затишному будиночку в елітному селищі поряд із містом. То була мрія Тетяни!
Розмова відбулася після вечері на честь завершення угоди.
Андрій зголосився підвезти її додому, а Таня не наважилася відмовити. Все ж таки заплатив він їй за ріелтерські послуги дуже щедро. Припаркувавшись біля під’їзду, чоловік повернувся до супутниці:
-Тетяно, я хотів би почати з вами зустрічатися.
-Господи, ви ніби з минулого століття, – спробувала пожартувати дівчина.
-Я сприйму будь-яку твою відповідь, як остаточне рішення. Тільки дозволь одразу прояснити: мої наміри більш ніж серйозні. У молодості я був нічим не кращим за твого легковажного друга, тому довгострокових відносин ні з ким не побудував.
А зараз збираюся це виправити, створивши міцну родину. Але якщо ти досі сподіваєшся, що рано чи пізно ви з Дмитром зійдетеся, то починати стосунки нам не варто. Тому добре подумай.
Звідки він взагалі знає стільки про них із Дмитром, якщо бачив його один раз у житті? Задавати ці питання Таня не стала.
-У нас з тобою ще навіть побачення не було, а мені заздалегідь треба вирішити, чи згодна я за тебе вийти заміж?!
Не прощаючись, Таня вискочила з машини.
Андрію одразу наречену подавай. Хто так робить? Чому спочатку не пізнати одне одного ближче?
Дівчина написала Андрію, що відмовляється від його пропозиції, проте надсилати повідомлення не поспішала.
Таня заснула, сподіваючись, що вранці до неї прийде правильне рішення.
Зранку Тетяна почала перечитувати все листування з Дмитром. Дуже швидко вона дійшла висновку, що насправді він ніколи не цікавився її життям, а розповідав про своє
Трепету в присутності Дмитра дівчина більше не відчувала, у чому переконалася, запросивши його на зустріч.
Там, у кафе, Таня дивилася на «кохання всього свого життя» і дивувалася. Їй не подобалося, як Дмитро їв, як говорив, як дивився. Господи, і вона кохала оцього хвалька?
Вона вперше в житті пішла раніше і вибігла на вулицю підстрибом.
Вперше за довгий час вона відчувала себе справді вільною. І зрозуміла, що зможе створити нормальні стосунки. Тому дівчина написала Андрію, поцікавившись, куди він запросить її на перше побачення.
-Ти спізнилася з відповіддю на тиждень, тому сама вирішуй, куди мене поведеш, – відповіль від чоловіка прийшла швидко.
-Ти бував у нашому ботанічному саду?
-А хіба взимку там є на що дивитись?
-Не знаю. Давай перевіримо у суботу. Підходь о другій до головного входу.
-Добре. Якщо вирішиш задобрити мене подарунком, то знай, що квіти я не люблю.
-А відбивні?
-Обожнюю.
-Врахую.
Наспівуючи собі під ніс, Таня попрямувала в магазин. У неї залишалося два дні, щоб навчитися готувати відбивні…
…Медовий місяць Таня з Андрієм вирішили провести на Кіпрі. Дівчина ніколи раніше не була за кордоном, тож їй подобалося абсолютно все. Чисте море, гарний готель, спекотні ночі. Початок сімейного життя припав Тані до душі. Поки якось її не розбудило повідомлення від Дмитра.
-Як справи у нареченої? Мабуть, добре, коли минулі двадцять повідомлень ти проігнорувала. Мені треба з тобою поговорити. Відвернися там від свого старого на п’ять хвилин.
Нахмурившись, дівчина вибралася з ліжка і вийшла на балкон. Колишній коханий писав їй уже кілька годин поспіль.
-Як тобі життя з пенсіонером?
-Краще, аніж з хлопчаком на кшталт тебе. Це все, про що ти хотів поговорити?
-Не гнівайся. Я просто хвилююся, що ти потрібна йому просто для статусу. На весіллі всі його друзі були із молоденькими подружками. Не хочу, щоб ти переживала, коли він залишить тебе вдома варити борщ, а сам заведе собі коханку.
-Дякую за турботу, але не варто судити всіх за собою.
-Злишся? Вибач. Тільки не виходь із мережі. Розкажи, що бачила на Кіпрі.
Поведінка Дмитра була настільки дивною, що дівчина виконала його прохання. Все ж дружили вони багато років. Так, за захопленим листуванням, її через годину і застав Андрій.
-Я спитав би, хто пише, але й так знаю відповідь. Тож поцікавлюся, що ж такого термінового трапилося у Дмитра о третій годині ночі?
-Ми просто спілкувалися. Ти казав, що не проти.
-Усьому є межа. Втікаючи з ліжка, щоб відповідати на повідомлення іншому, ти не поважаєш ні себе, ні мене.
Ще ніколи Таня не бачила Андрія таким незадоволеним.
-Ти доросла людина і сама здатна приймати рішення. Я не збираюся робити золоту клітку. Просто зрозумій мене. Уяви, що якась моя подруга пише мені під час нашого медового місяця. А я біжу з ліжка, щоб їй відповідати. Як би ти відреагувала?
-Ну, мені було б неприємно. Дуже. Я зрозуміла, про що ти. Вибач…
…Через три роки після заміжжя Тані Дмитро повідомив, що одружується. За цей час їхнє спілкування звелося до привітань один одного зі святам. Але пропустити таку подію дівчина не могла.
Сім’я нареченої була настільки багатою, що для весілля навіть знадобилася репетиція. Таня змушена була брати участь. А її чоловік вважав за краще залишитися вдома з однорічною дочкою.
Таню хвилювало лише одне питання.
-Ти щасливий з Оксаною?
-Бувало й краще. Але якщо всі дівчата однакові, то чому б не одружитися з найбагатшою з них?
-Не вірю, що ти сказав це вголос.
-Чому? Хіба ти не вчинила так само?
-Знову ти судиш усіх по собі. Я додому. Виключи мене зі списку почесних гостей.
Таня пішла із заходу. Вона повірити не могла, що людина, з якою вони були знайомі десять років, таке про неї говорить! Таня любила чоловіка і з кожним роком все сильніше.
Дмитро зателефонував, коли Таня під’їжджала до будинку. Він так вибачався за сказані слова і просив про зустріч, що вона пом’якшала. Вона розвернулася і поїхала за вказаною ним адресою.
То був готель. Таня відчувала недобре. Треба б їхати звідси… Але вона піднімалася в номер, не слухаючи себе.
Колишній коханий стояв посеред кімнати. Він без слів обійняв дівчину і поцілував.
Таких емоцій Таня не відчувала ще ніколи. Вона запитала:
-Чому зараз?
-Хочу зрозуміти, чи я був нерозумним усі ці роки.
-І як?
-Був. Я люблю тебе, Таню. Давно. Просто не до кінця усвідомлював це. Я так помилявся. Ти даси мені шанс?
-Стій. Нам обом потрібно заспокоїтись і про все подумати. У мене дочка і чоловік…
-Я вже подумав. Залишся зі мною. Ніхто не дізнається.
Вона відсторонила його від себе.
-Ми знатимемо. Цього достатньо. Я не зможу спокійно жити, зрадивши чоловіка, який мене кохає.
-Я теж кохаю.
-Тож хочеш зіпсувати моє життя?
-Чого ти раптом сваришся?
-Я просто зрозуміла, що діється насправді. Ти не хочеш одруження і вирішив використати мене як привід зупинити стосунки з нареченою. А якщо я відмовлюся, то зіграєш весілля як нічого й не було.
-Нісенітниця. Я скасую все незалежно від того, буде між нами щось чи ні.
-Невже? Тоді розкажи, як відреагувала Оксана?
Питання застало Дмитра зненацька. Таня переконалася, що мала рацію.
-Ми ще не говорили. Я скажу їй завтра.
-Прямо перед церемонією? Як по-дорослому. Чому тоді ти зателефонував мені зараз?
-Хотів побачити тебе якнайшвидше.
-Побачив. Удачі з Оксаною. А мені пора до сім’ї.
Виходячи з номера, Таня ледве стримувала сльози. Господи, вона мало не зрадила чоловіка через напівзабуту закоханість! Дмитро навіть мізинця Андрія не вартує.
…Мовчати Таня не стала. Побачивши чоловіка, вона розповіла про зустріч із Дмитром в готелі, чекаючи на його засудження та розпитування. Однак реакція чоловіка була зовсім іншою – він усміхнувся.
-Що, Дмитро нарешті зізнався тобі в коханні?
-Ага. Дуже наполегливо. Він поліз з поцілунками.
-Він тебе образив? – настрій Андрія різко змінився.
-Та ні. Ти зможеш пробачити мені?
-Тільки якщо ти визнаєш, що дружби між чоловіком і жінкою не існує.
-Визнаю…
Десять років по тому…
Забираючи молодшу дочку з садка, Таня уважно слухала, який у малечі був насичений подіями день.
-А цього кролика мені подарував Миколка! Він мій найкращий друг!
-Ох, люба, на тебе чекає величезний сюрприз.
Про свого власного «найкращого друга» Таня не чула вже кілька років.
Востаннє вони бачилися в тому готелі перед весіллям, яке він так і не скасував.
А незабаром Оксана подала на розлучення через постійні зради чоловіка.
Дмитро переїхав в інше місто, залишилися тільки спогади…