Віктор Медведчук з Ігорем Коломойським вважалися не просто впливовими людьми – навколо кожного з них був збудований цілий міф. А тепер на наших очах обидва міфи розсипаються майже синхронно, пише Михайло Дубинянський.
Для одних 8 березня залишається традиційним аполітичним святом з букетами і цукерками. Інші відзначають 8 березня як день боротьби за гендерну рівність. Треті вважають 8 березня радянським рудиментом, зате святкують день народження Кобзаря 9 березня. Але серед мільйонів українців виділяються двоє солідних панів, чий настрій в ці березневі дні зовсім не святковий: Віктор Медведчук та Ігор Коломойський.
Обидва перебувають в засмучених почуттях і зустрічають весну під санкціями. Зрозуміло, походження і характер цих санкцій помітно різняться. Та й долі сьогоднішніх антигероїв різні: на відміну від путінського кума Медведчука, олігарх Коломойський встиг побувати патріотом і захисником України. І все ж ми маємо справу з однією і тією ж повчальною історією.
Це історія про те, з якою легкістю може розвіятися ореол могутності і невразливості, роками оточуючий окремі політичні фігури. Віктор Володимирович з Ігорем Валерійовичем вважалися не просто впливовими людьми – навколо кожного з них був збудований цілий міф. А тепер на наших очах обидва міфи розсипаються майже синхронно.
Легенда про всесильного злом генія Медведчука сходить ще до часів Кучми. Однак нове життя вона набула після 2014 року – через контраст між війною і привільним становищем проросійського політика в Україні. Країна боролася з Путіним, проклинала Москву, рвала зв’язку з північним сусідом; а тим часом головний друг Кремля нарощував вплив і створював власну медіаімперію. Офіційне пояснення зводилося до того, що Медведчук занадто могутній, і влада нібито безсила йому перешкодити. Він виглядав скоріше не людиною, а стихійним лихом: невідворотним злом, з яким нічого не можна вдіяти, і яке залишається лише терпіти.
А реакція самого Медведчука, великого і жахливого, зводиться до похмурих скарг на поведінку Банкової …
Міф Коломойського теж розцвів з початком україно-російської війни. Коли зухвалий Беня встав на захист Батьківщини, всім захотілося повірити в його неймовірні здібності і можливості. Ігорю Валерійовичу приписували бажану міць, яка не завжди збігалася з дійсною. Образ чудо-олігарха злегка потьмянів після націоналізації “Приватбанку”, але заграв новими фарбами в зв’язку з обранням Зеленського. Оголошуючи нового президента Беніною маріонеткою, противники Зе мимоволі зміцнювали уявлення про Коломойського як про великого лялькаря. Стараннями патріотів в 2014-2015 році і опозиціонерів в 2019-2020 році він став виглядати воістину всемогутнім.
Але тепер цей імідж випаровується. Коломойському вручена санкційна чорна мітка від Держдепу США, і за океаном явно не мають наміру зупинятися на досягнутому. Від токсичного олігарха відхрещуються на Банковій. Від нього публічно відрікається давній партнер Палиця.
Ігор Валерійович втрачає політичні козирі, втрачає союзників, втрачає вплив – і постає таким же колосом на глиняних ногах, як і Віктор Володимирович.
Що ж, їх приклад – іншим наука. Наочний урок усім українським елітаріям: від невразливого Арсена Авакова до непотоплюваного Ріната Ахметова. Всім, хто переконаний у власній винятковості і змушує повірити в неї інших. Всім, хто сьогодні виглядає непереможним, але в один прекрасний день може виявитися на місці Медведчука або Коломойського.
Джерело:korupciya.com