Мій синочок Назарко навчається в третьому класі. Раніше все наче добре було. Та зараз, минув лише тиждень навчання і він повернувся зі школи в сльозах:
– Що сталося, сину?
– Я більше туди ніколи не піду! – сказав він, захлинаючись слізьми і мовчки пішов до ванної кімнати.
Коли вийшов, я туди зазирнула. В куточку лежали штанці сина, блакитні джинси, а на них була коричнева пляма. Я все зрозуміла. Пішла до дитини в кімнату, Назарко далі плакав.
– Синку, таке трапляється. В тебе що живіт болів?
– Так.
– А ти вчительці казав?
– Казав, а вона не вірила. Казала – терпи до перерви, а я не міг. Ще казала, що таке треба дома робити.
– А далі, що було.
– Далі я не втримався. Всі з мене реготали, обзивали.
– А вчителька що?
– Кричати почала, сварилася.
– На тебе?
– Так.
Я не могла в це повірити. Хлопець вже не малий, 8 років. Ви уявляєте, яке це приниження? І як йому далі в тому класі навчатися. Наступного дня я залишила сина дома, а сама пішла до директора. Все розповіла. Він викликав цю вчительку. І тут почалось.
– Ваш син постійно на уроках проситься. Всю перерву дуріє, в туалет не біжить, а тоді згадує. В нього дисципліна взагалі жахлива, ви дитиною зовсім не займаєтесь. Весь час крутиться, іншим заважає, як я могла знати, що він не вигадує?
– Навіть якщо не могли, мали його пустити.
Тут директор почав виправдовувати вчительку.
– Ви розумієте, як зараз важко вчителям. 30 дітей в класі, усі дуже складні, енергійні, кожному не догодити!
– Тоді я забираю сина з цієї школи. Як він далі навчатиметься в цьому класі? А про ваші методи виховання дізнаються всі.
Раптом директор дуже злякався. Почав благати, не робити розголос, бо ж потім не відмитися. Та мені було вже байдуже. Такі вчинки не можна пробачати. А ви як гадаєте? Можна виправдовувати цю вчительку? чи потрі бно зроби ти розго лос!