Мені двадцять шість років, але виглядаю я набагато молодше. Просто я невисокого зросту і худенька. На 37 тижні вагітності я потрапила у відділення патології вагітних: була загроза передчасних пологів і лікарі вирішили підстрахуватися. Мене поклали на збереження. Два рази на день я ходила до медсестри на пост: вимірювати тиск.
Буквально на другий день я помітила, що жінки з іншої палати дуже дивно на мене дивляться і починають перешіптуватися. Мені це абсолютно не подобалося. Перший раз я промовчала, але потім це повторилося і на наступний день. Тоді я вирішила з’ясувати: в чому ж справа?
Виявляється, весь цей час жінки щосили обговорювали мою персону. Вони вирішили, що мені всього 16 років і я – мати-одиначка. Вони навіть не потрудилися запитати у медсестри: скільки мені років насправді? Ні! Вони просто почали мене обговорювати.
А коли я запитала в чому справа, то вони почали мене виховувати і життя вчити. Одна з них сказала:
– А ти не боїшся народжувати дитину? Мені ось 22 роки і боюся: просто не знаю, як я з ним впораюся.
Друга жінка її підтримала:
– А мені – 24 роки, і я теж в своїх силах не впевнена, а ти ж сама ще дитина – куди тобі народжувати-то?
І тут я вирішила сказати їм правду. Я сказала:
– Я не боюся. Це вже буде мою друга дитина.
У жінок очі стали як по п’ять копійок. Кілька хвилин вони обмірковували отриману інформацію, а потім почали все говорити одночасно:
– Так, ти що – взагалі з глузду з’їхала? Це ти першу дитину в 15 років народила, а в 16 років – другого народиш? Що ж ти твориш? Як ти з двома маленькими дітьми впораєшся? Куди дивляться твої батьки? Як ти їх ростити будеш сама? На які гроші?
І так далі. Я стояла, слухала їх і думала про те, що як же добре, що мені насправді не 16 років, а 26. А то, наслухавшись ось таких жінок, можна і всіляких дурниць наробити. Я вирішила добити жінок до кінця і сказала.
– Моїй старшій дитині – хлопчикові – вже п’ять років!
Ця новина взагалі загнала жінок в ступор. Тепер вони мовчали довше. Мабуть намагалися порахувати: коли ж я народила першу дитину? Виходило – що років в 11!
Я подивилася на їх перекошені особи і сказала:
– Розслабтеся і заспокойтеся, а то ще завчасно народжувати почнете. Мені 26 років, я заміжня. І у мене все добре!
Розвернулася і пішла до себе в палату. Так їм і треба! Не треба засуджувати інших людей, не треба лізти в чуже життя зі своїми порадами і повчаннями. Треба хоча б дізнатися, як йдуть справи, а потім лізти туди, куди вас ніхто лізти не просить!