Степан – батько двох синів. Його дружини не стало, коли хлопці ще буди малими. Степан виховував дітей самостійно. Коли вони підросли, то вступили до університету. Молодший син Василь вирішив одружитись. Якраз у той період їх батько Степан був безробітним. Його звільнили з попередньої роботи, а нову він ще не встиг знайти. Новина про майбутнє весілля стала справжньою несподіванкою. Який бенкет, якщо на хліб ледь вистачає. Залишався єдиний вихід – їхати на заробітки, щоб заробити сину на весілля. Так Степан і пояснив синові, щоб планували одруження, як той повернеться із-за кордону.
Як сказав, так і зробив. Вже за три місяці батько був удома. Він заробив грошей, але тієї суми вистачало лише на весілля, а потрібно було й далі за щось жити. І знову Степан пакує валізи. Коли він поїхав на заробітки, Василь із дружиною поселились у його квартирі. Старший син Дмитро переїхав жити до гуртожитку.
Батько вже чотири роки важко працює на чужині, щоб його молодший син жив у достатку. А Василь навіть не думає в чомусь себе обмежувати. Недавно він забажав придбати новий автомобіль. Степан почав збирати гроші на забаганку сина. Потім зробив ремонт та придбав нові меблі й побутову техніку. Для Дмитра місця в батьківській оселі вже не було. Закінчивши університет, він одружився з дівчиною, з якою давно зустрічався. У матеріальному плані їх дуже підтримали батьки Наталки. Вони придбали молодятам квартиру, допомогли її облаштувати. Коли тесть занедужав, Дмитро запропонував йому жити з ними. Його житло здали квартирантам.
Молодший син продовжував мешкати у квартирі батька. Усім заправляла дружина. Намагалась переконати свекра переписати квартиру на Василя, щоб не ділити з братом. Аргументом було те, що саме вони з Василем зробили ремонт і дбали про житло. Лише упустила той факт, що все це робилось за гроші батька. До того ж вона планувала прописати у тій квартирі свою маму, але без дозволу Степана зробити цього не могла. Вигадувала каверзні підступи, щоб свекор не викрив її намірів. Та все перекреслила несподівана хвороба батька.
Степан з’явився вдома без попередження. Він занедужав на заробітках і більше там лишатись не міг. Повернувся додому, навіть не дочекавшись виплати зароблених грошей. Напарник обіцяв привезти, як повернеться на Батьківщину, але особливо надіятись на це не доводилось. Та до хати Степан потрапити не міг – невістка не пускала. Казала, що у них дитя мале, й невідомо чи хворий дідусь його не заразить. Степан аж закляк від несподіванки. Як це так, йому забороняють увійти у власне житло! Але за секунду оговтавшись, відштовхнув невістку в сторону й зайшов до квартири. Та розверещалась, але одразу стихла.
На столі лежали папери із підробленим підписом. З їх допомогою намагались переписати квартиру на її матір, а згодом на Василя. Степан уважно те все перечитав. Глянув пронизливим поглядом на невістку й сказав, щоб за дві години й духу її тут не було. Квартира його і все, що у квартирі куплено за його гроші. Невістка мерщій подзвонила до Василя. Той швидко приїхав з роботи, але батько навіть слухати його не став. Лише промовив, що у нього більше немає сина Василя.