Іра вже кілька місяців не знаходила собі місця. Чоловік почав підозріло поводитися, ніби цурається дружини. Вона грішила на іншу жінку, це все пояснило б. Турбувалася, чи не завів він коханку на роботі, бо більше нікуди не ходив. Іноді затримувався, але на їхньому підприємстві це було в порядку речей. Вона точно знала, що однокласник там же працював, теж скаржився на перевантаження.
Власне і познайомилася вона із чоловіком завдяки йому. Звичайно, дуже не схоже на Сашка, щоб він знайшов когось. Не скажеш, щоб він був бабником. Чесно кажучи, жінки його цікавили в останню чергу. Чоловіку видай комп’ютер з іграми, і він буде щасливий, це його розвага та заспокійливе. Подруги жартували, що це у чоловіка Іри післяпологова депресія, а не в неї.
Хоча молода мама теж втомлювалася, але не скаржилася, справлялася і не психовала як чоловік. А ось чоловік останнім часом на нервах був, здається, його все дратувало, став запальним через втому. Робота фізична, вдома син шумить, ночами часто плаче, спати не дає. Хоча виправдання так собі було, синові вже майже рік, і саме останні місяці він став тихіше і вночі спав добре. Іра не знала що думати, але воліла вірити подругам, чоловікові потрібен відпочинок. Може після відпустки відійде. Щоправда, на відпустку гроші потрібні, а Сашко мало заробляв.
Поки молода жінка розмірковувала, що робити з цим, ситуація прояснилася. Якщо раніше Іра не могла спокійно заснути, бо думала про те, куди чоловік іде і з ким, то тепер вона почала переживати з іншого приводу. Навіть у думках було, що таке може статися в її сім’ї.
Три дні Іра не знаходила собі місця, а ночами не могла заснути. Чоловік майже з нею не розмовляв, казав, що йому й так складно, а ще дружина капає на мізки. Ні б підтримати, все ж таки роблять помилки. Але Іра не розуміла, чому потрібно саме собою жертвувати, якщо не її вина. А все сталося у понеділок.
Вихідні пройшли гірше нікуди, син вередував, чоловік психував, як завжди, йому не дають відпочити. Пішов відсипатись до матері, тільки на ніч прийшов. Може, і на краще, тоді подумала дружина. Син захворів трохи, але вже надвечір неділі все як рукою зняло, наче чоловіка вночі не турбували, тихо було, а він зранку все одно був незадоволеним.
Новий тиждень почався з візиту свекрухи, чоловік пішов на роботу, і тут завітала гостя. Іра і не вважала свекруху гостем, вона взагалі рідко ходила до них у гості, їй далеко, і в неї вічно немає часу навіть на онука.
— Ось підросте Олежка, тоді й братиме його, — говорила вона.
З дрібним поратися не хоче, надто клопітно. Коли буде хоч би 4 роки, тоді подивиться, а однорічного й не просіть навіть. Отак, прийти, щоб пограти на чужій території, теж рідко виривалася. Тому невістка навіть не знала, радіти чи ні таким гостям.
На Галину Вікторівну Іра зовсім не розраховувала, спільних тем для розмов у них не було. Хіба що Сашко. Але що вони могли б разом обговорювати за спиною? Не буде ж невістка скаржитися матері чоловіка на його поведінку, тільки налаштує проти себе. Свекруха, вибираючи, на чий бік ставати, звичайно вибере сина. Іру не підтримає, навіть якщо та має рацію. Тут уже матір можна зрозуміти.
Того дня свекруха сказала, що була недалеко у справах і вирішила зайти. А то Сашко говорив, онук начебто захворів, відвідати захотіла. Це теж звучало дивно, хіба Сашко їй не сказав, що вже все гаразд, щоб не переживали?
— Чаю хоч наллєш? – буркнула вона.
Іра забігалася. З малюком вона гасає без зупинки, навіть відпочити до ладу не встигає. Навіть зараз тримала сина на руках і одночасно заварювала чай та розливала по чашках. У неї завжди були різні ароматні чаї. У Галини Вікторівни очі розбігалися, сама собі такого вона не купувала, грошей шкода було, брала недорогий пакетований чай, і нормально. А тут можна щось вишукане випити.
Коли свекруха побачила торт, то побіліла.
— Торт будете? – Уточнила Іра,
Галина Вікторівна від частування не відмовилася, але почала критикувати невістку. Мовляв, чоловік працює на роботі, а вінп тортиками балує себе.
— У вас і так зараз важкі часи, а ту собі такі витрати дозволяєш. Гроші зайві з’явилися?
— Як можна в такий важкий час таке собі дозволяти, чи грошей багато? – знову почала пиляти свекруха.
— Зайвих нема, але на торт вистачає. Ми ж не щодня, – довелося виправдовуватися невістці.
Потім Іра прийшла до тями і запитала, до чого такі питання. Торти – це не розкіш, це звичайний дешевий десерт, і було б дивно, якби не пригостити ним свекруху.
Однак далі молодій жінці довелося сісти. Виявилося, що Сашко підсів на азартні ігри, це триває вже рік, а дружина нічого не помічала. А чоловік вирішив не афішувати свою пристрасть. Захопився цим, коли дружина була в пологовому будинку, переживав, нерви, так заспокоювався. Всю заначку спустив на іграх, але спочатку Сашкові щастило, навіть якісь дрібні виграші були. Потім тільки мінус йшов, обманом були всі ці автомати.
А головне, самому не виходило зупинитися, тому він почав брати кредити, сподіваючись відігратися. Але що далі, то більше в борги, і програш змушував його йти за новою позикою, бо колись мало повезти. А зараз чоловік у такій ситуації, що кредити більше не дають, а з тими, що вже є, треба розплачуватися. А їх на Саші висить аж п’ять.
Мати вирішила рятувати сина, з нею він поділився цією проблемою, а з дружиною побоявся. Вона вирішила, що вибратися зі складної ситуації їм допоможе невістка Тепер Галина Вікторівна все взяла до рук і знайшла геніальне вирішення цієї проблеми, вирішувати зібралася за рахунок невістки. Її не хвилювало, що ігроман не вона, а її син.
Недовго думаючи, Галина Вікторівна вирішила продати квартиру Іри. Зараз молода сім’я жила в квартирі чоловіка, вона розташовувалась у хорошому районі, не те що однокімнана Іри, яка була на околиці. Після весілля вирішили квартиру здавати, а жити тут. Це якась, але прибавка до невеликої зарплати чоловіка. Він працював на заводі наладчиком обладнання, і платили там дуже мало.
Нині Іра вже й не знала, яка у Сашка реальна зарплата. На щось він грав, не відразу ж поліз у кредити. Завагітніла Іра, напевно, одразу після весілля, тобто майже 2 роки вже тут жили, і половину цього часу чоловік потай від дружини грав.
Мати практично з самого початку була в курсі, оскільки спершу він у неї позичав гроші. Коли почав програвати, перестала йому давати і він перейшов на кредити. Свекруха нічого не говорила невістці, тільки сина свого вмовляла зупинитися. І тільки коли Сашко вже вліз у боргову яму, Галина Вікторівна вирішила поговорити про це зі своєю невісткою.
— Чому раніше не сказали? – Запитала невістка.
— Люба, ти ж розумієш, що це делікатна тема, – відповіла свекруха. – А тепер скандалити пізно, треба щось вирішувати, – серйозно заявила вона.
Але невістка, відійшовши від шоку, сказала, що вирішувати ці проблеми не буде. Чоловік сам уліз у борги, сам нехай і виплутується. Квартиру вона продавати не збирається.
Свекруха обурилася:
— Дружина має підтримувати чоловіка, а не залишати його з проблемами. І ти маєш продати свою квартиру заради нього.
Але невістка відповіла, що вона не тільки залишить чоловіка вирішувати проблеми, а й подасть на розлучення. Свекруха тільки посміхнулася, Іру назвала безсердечною. І додала, що навіть якщо вона подасть на розлучення, борги поділять на двох.
— Спільне майно, як і борги, у шлюбі ділиться навпіл, – з хитрою усмішкою сказала свекруха.
Іра була шокована подарунком, який підніс її чоловік. Жодної коханки у нього не було – там інша залежність, ще страшніша.
З чоловіком особливо не скандалила, все одно немає сенсу. Сашко сказав, що іншого виходу немає, треба продавати квартиру Іри, але він все усвідомив, борги закриє, і більше не гратиме. Але Іра цього разу не повірила, адже вона не винна, що він не думав головою.
На третій день після безсонних ночей Іра вирішила порадитись зі своєю матір’ю. Мати лише розсміялася і порадила дочці розлучатися зі спокійною душею. Мати Іри була мудрою жінкою, обранець дочки не викликав у неї довіри, але переконувати закохану дівчину було марно, тож тоді мати не стала втручатися. Хоча знала дещо про сім’ю зятя, що той не афішував.
Коли Іра познайомила батьків зі своїм нареченим, звичайно були розмови серед близьких та друзів. Всім цікаво дізнатися, за кого вони доньку віддають. І ось у отця Іри знайшовся знайомий, який знав родину Сашка. Він розповів, що у дев’яності роки жив поряд з ним, і батько Сашка вліз у неприємність. Він виявився затятим ігроманом, вліз у борги, і їхній родині довелося продати свою квартиру і купити якомога менше в іншому районі, щоб роздати ці борги.
Знаючи про це, мати вирішила підстрахуватися, чи мало спадковість погана, раптом і син успадкував це. Хоч Іра і не розуміла, що це змінює, мати все одно була спокійна, наполягала на розлученні, стверджуючи, що борги чоловіка платити дочці не доведеться.
— Ти забула, що перед весіллям я наполягла, щоб ви з Сашком уклали шлюбний договір, – нагадала мати. – У нас такого не прийнято, але моя пропозиція виявилася найвірнішою.
Іра згадала, що мати її мурижила своїм договором аж до дня весілля. Вона склала документ за допомогою юристів зі своєї роботи. Молоді так поспішали одружитися, що не вчитувалися в текст. Схоже, що зять не включив тоді мізки, а тепер думає половину своїх боргів повісити на дружину. Але прорахувався, що в договорі написано, що фінансові зобов’язання у разі розлучення залишаються за тими, хто їх на себе взяв.
Дізнавшись про це, Іра спокійно подала на розлучення. Хоч дитина і залишилася без батька, але вона вирішила, що краще так, ніж із таким татом. Сашко намагався затягнути розлучення, а його мати психовала, розуміючи, що син повернеться до неї із боргами, але вибору не було. Довелося Сашкові продавати квартиру, щоб все погасити. Потім він повернувся до квартири до матері.
Під час розлучення Саша з Ірою посварилися, і чоловік не зміг пробачити свою колишню дружину, вважав її зрадницею:
— Кинула коханого чоловіка у скрутній ситуації.
Іра із сином переїхали до своєї квартири, квартирантів тільки довелося виселити. Поки вона в декреті, а потім якось крутитиметься сама. З татом син не спілкується, але Іра цьому раділа – вона не хотіла, щоб і її син виріс ігроманом.