Цe нaписав Сергiй Притула ще 2018 року. Що я можу ще додати до його слiв? Хiба сльози.
Хлопчики солоденькі… соколи золотенькі… простіть. Простіть, пробачте, зла на нас не тримайте. Вибачте нас, янголи наші. Маємо гріх всі навколо. Не ймемо печалі. Не маємо крику із-зовні. Воно якби зиск, то б звичайно… і йойкали б, і леле… а то воно, бачиш, як добрий день… простіть, хлоп*ята, чоловіки, мужі… простіть… що най би сотнями лягали, але поки кірзаком в двері п*яний Іван не вдарить, то й шани Вам не додасться, віри Вам не ймуть. Особисто присягаю шанувати пам*ять про Вас і кличу до того всіх решту. Прошу тільки про єдине: не сердьтесь на нас, бо така наша людська натура. Добре нам. І невдячні ми.
Простіть.
Оксана Макаренко
