– Катю, пішли сьогодні увечері на дискотеку? – сьорбнувши гарячого чаю у студентській їдальні промовила Аня.
– Вибач, подружко, сьогодні не зможу, – Катя винувато опустила очі додолу.
– Все ясно, – зітхнула Аня, – знову йдеш до нього…
Катя відпила чаю і поставила чашку на стіл. Вона замріяно подивилася у вікно на пролітаючі повз сніжинки, трохи помовчала, а потім сказала із хитрою посмішкою:
– Ну ти ж сама все розумієш. – дівчина доторкнулася до руки подруги. – З того часу, як Сергій з’явився у моєму житті, не можу більше ні про що думати. – Катя зробила паузу, а потім засміялася. – Та й не хочу, чесно кажучи! Ну, не ображайся на мене.
Дівчата допили чай із тістечками і встали зі стільців. Ось-ось мала закінчитися велика перерва і початися третя пара.
Під час лекції дівчата зовсім не слухали викладача: кожна була занурена у свої думки.
Катя замріяно дивилася у вікно і думала про свого коханого, з яким мала зустрітися за кілька годин.
А Аня згадувала усі роки дружби з Катею. Знайомі з самого дитинства, вони завжди були нерозлучні. Звісно, дружити у такому віці для дівчаток – найперша потреба, цим нікого не здивуєш. Але що відрізняло їх від інших, так це те, що вони ніколи не задивлялися на хлопців одна одної, не заздрили, не намагалися перехопити.
Треба сказати, що Аня була справжньою красунею, тому спокою від залицяльників у неї не було. Розкішна фігура, довге біляве волосся, правильні риси обличчя, стильний одяг, а також манера триматися – все це не залишало байдужим жодного представника протилежної статі. Катя завжди залишалася неначе у тіні подруги, хоча також була привабливою. Просто, як казала мама Каті своїй доньці, її врода була не такою яскравою і сліпучою, як у Ані, і потрібен був час, щоб її помітити й роздивитися. Дівчина була невисокого зросту, з трохи округлими формами, мала великі зелені очі і густе каштанове волосся. Вона, на відміну від подруги, була трохи сором’язливою, тому в компаніях ніколи не проявляла активності.
Катя завжди вважала, що у Ані набагато більше шансів зустріти своє кохання, хоча ніколи не заздрила подрузі. Вона вже звикла до того, що, йдучи коридорами університету чи вулицями, хлопці постійно дивилися Ані услід. Красуня не показувала свого вдоволення і гордості, але в глибині душі почувалася королевою.
Яким же було здивування Ані, та й її подруги, коли один із найсимпатичніших і найперспективніших студентів звернув увагу саме на Катю. Та не просто звернув, а закохався по самі вуха, при чому дуже швидко!
Сергій був із гарної родини, добре навчався і мріяв відкрити власний стоматологічний кабінет. Ночами, після побачень із Катею, він сумлінно готувався до практичних занять, тому ні в кого й сумнівів не було у тому, що мрія може не здійснитися.
– Ти для мене – найкрасивіша на землі! – Сергій цілував її маленькі ручки. – І як я раніше жив без тебе, Катруся?
Дівчина слухала ці солодкі, наче музика, слова, і так їй від них тепло ставало на душі, що й не передати. Вона – найкрасивіша на землі! І не для когось там, а для Сергія, для її рідненького!
Спочатку Катя встигала приділяти час і коханому, і кращій подрузі. Один вечір вона проводила з ним, а інший – з Анею. Але стосунки розвивалися дуже стрімко, Каті здавалося, що вона й ні хвилини без Сергія не може. А оскільки навчалися вони на різних курсах, то зустрічатися могли тільки вечорами.
Уперше в житті Аня стала ловити себе на думці, що заздрить подрузі. Так, вона – найкрасивіша в усьому університеті, але що з того, коли самотня?
– Щаслива ти, Катю. Тебе Сергій он як любить! – мовила вона, зітхаючи. – А що я? На мене всі дивляться, запрошують на побачення, але ставляться якось несерйозно. – дівчина дула губи.
– Ну що ти, люба, – заспокоювала її Катя, – ти просто ще не зустріла свою половинку. Але це обов’язково трапиться, от побачиш! – дівчина заглядала в її сумні очі й лагідно посміхалася.
Але та сама половинка ніяк не хотіла відшукуватися. Та й не це було найстрашнішим, адже сумувати в гордій самотності залицяльники Ані ніколи не давали. Найгіршим було те, що вона непомітно закохалася у хлопця своєї найкращої подруги! А може й не закохалася зовсім, а просто, звикнувши завжди отримувати все, що заманеться, вперше відчула гіркий присмак поразки? З кожним днем їй усе важче було дивитися на те, якими закоханими очима дивляться вони один на одного, сміються з якихось тільки їм зрозумілих жартів, постійно перешіптуються. Як же їй хотілося теж мати таке кохання!
Аня ставала дедалі мовчазнішою з Катею і навіть почала її уникати. Але дівчина нічого не помічала, бо літала десь у хмарах, не бачачи перед собою нічого, а іноді й радіючи, що у Ані з’явилося власне життя, тому можна з чистою совістю присвятити себе тільки Сергієві.
Наближався День Святого Валентина. У Ані планів не було жодних, а кликати кудись Катю було б безглуздям. Ясна річ, що вона проведе цей день з коханим наодинці. Так завжди трапляється, коли одна з двох подруг починає з кимось зустрічатися, а інша ні, і в такі свята остання почувається особливо самотньою. Звісно, Аня отримала кілька пропозицій піти на побачення, але відмовилася від усіх. Настрій у неї був ніякий, не хотілося бачити нікого. Нікого, крім Сергія, та й з приводу нього її постійно тривожило від двояких почуттів. З одного боку, хотілося частіше його десь “випадково” зустрічати, щоб побільше потрапляти йому на очі, а з іншого – Аня розуміла, що це не принесе їй нічого, крім болю і розчарування, адже хлопець із нею не буде ніколи.
Сергій, звичайно, не міг не помічати того, як на нього дивиться Аня, хоча йому це здавалося дивним. А як же – найкрасивіша дівчина в усьому університеті, та й не тільки, в якої повно залицяльників, і серед його друзів теж, а в нього є кохана дівчина, ще й її ліпша подруга! То що ж їй від нього треба? Чи то вона просто дивиться, а йому здається, що з цікавістю, чи може їй нестерпно усвідомлювати, що не всі чоловіки світу перебувають коло її ніг? Сергію Аня зовні подобалася, звісно, а як вона може не подобатися? Але не більше, ніж красива картинка десь у журналі, на яку приємно подивитися, і все. Кращої, ніж Катя, для нього просто не існувало.
Того святкового вечора, коли Валентинів день майже закінчився, Сергій проводжав Катю додому після побачення. Стояла чудова, майже весняна, як для зими, погода, не було жодного натяку на вітер, тільки деколи пролітали маленькі невагомі сніжинки. Катя була надзвичайно ніжна й приваблива сьогодні: у біленькій шубці, новеньких чобітках на підборах, із розпущеним волоссям, рум’яними від вечірньої прохолоди щічками і ледь помітними сніжинками, що сідали на довгі вії. Вона тримала букет рожевих троянд, подарованих коханим, і час від часу вдихала їхній аромат. Молоді люди сміялися і трималися за руки, підходячи до Катіного під’їзду.
– Дякую тобі за чудовий вечір, коханий! – Катя знову занурилася у свій ароматний букет і вдихнула його запах. – Я така щаслива!
– Я теж, Катрусю. – Серій взяв її за руку. – Люблю тебе! – хлопець подивився на неї очима, сповненими кохання, і пристрасно поцілував.
Катя пішла до себе додому, а Сергій – до себе. Ідучи на зупинку, він випадково зустрів Аню, яка о цій порі зазвичай виходила на прогулянку із собакою.
Побачивши предмет свого забороненого кохання, Аня відчула, як серце прискорилося в грудях.
– Привіт, Аню! – без жодних емоцій промовив Сергій і прискорив крок, щоб не зупинятися на розмову. Але дівчина цим не задовольнилася:
– Привіт! – кокетливо і аж занадто задоволено посміхнулася вона. – Що ж це ти гуляєш один у День Святого Валентина?
– Чому це один? Не один, – серйозно відповів Сергій. – Щойно провів Катю додому і йду до себе. – хлопець відвів погляд.
– Щось дуже рано ти йдеш додому. – Аня кокетливо блиснула очима, а потім, несподівано навіть для самої себе, додала. – Можемо зайти до мене.
– Навіщо це? – здивувався Сергій.
– Та не хвилюйся ти так, – засміялася Аня. – Чаю поп’ємо, послухаємо музику… – вона замріяно закотила очі вгору.
– Дякую, але попити чай я можу і вдома. Тим паче, мені треба ще закінчити практичну роботу. Бувай. – буркнув хлопець і повернувся, щоб іти.
Аня взяла його за рукав куртки й зупинила:
– Сергію, ти не подумай нічого поганого… – вона зробила паузу, а потім сказала. – Просто ти мені дуже подобаєшся і вже давно… Я ще ніколи не казала такого хлопцеві за все своє життя…
Сергій був вражений і спочатку не міг вимовити жодного слова.
– Аню, – нарешті мовив він, – ти дуже вродлива дівчина, і ти обов’язково будеш щаслива, але не зі мною. – він серйозно подивився їй прямо в очі. – Моє серце зайняте, і ти знаєш, ким. – хлопець зітхнув. – Дивно чути таке зізнання від тієї, кого Катя вважає найкращою подругою.
Сергій розвернувся і швидко пішов, а Аня ще довго стояла, дивлячись йому вслід, не вірячи в те, що вперше в житті отримала відмову.