Михайло Ухман
Селище Піски, Донецької області – повністю знищене російською артилерією. Ще рік тому, я вважав, що його не можливо захопити, не можливо – пройти мінні поля. Виявляється, якщо просто переорати снарядами і мінами землю, то можна все.
В Пісках проживали, одні з найбагатших людей Донецька: син януковича, представники рпц в нашій країні, суді, поліцейські… Над річкою, куди вони собі зробили доступ, стояли їхні особняки. В більшості – це були будинки, бездарно нашпиговані елементами розкоші.
Хоча поряд з цими особняками, знаходилися хатинки людей, які проживали в звичайних умовах. Інколи далеких від середнього достатку.
Багатство і бідність – це уособлення, тодішньої країни, коли еліти – не хотіли змінюватися, а всі інші – немогли жити по старому.
Я провів в Пісках, як доброволець, журналіст, багато років.
Саме там народилася ідея фільму про захисників Донецького аеропорту – Трохи нижче неба.
В Пісках, я розпочав писати свою першу книгу – Люди волі.
Там я зрозумів, що таке дружба, побратимство біль втрати і просто – звичайні, фронтові будні.
Я народився і виріс на заході України, але Піски – це містечко на сході, де життя межувало із смертю, де все було справжнє.
Піски – просякнуті кров’ю українських воїнів, які віддали за нього своє життя. Прийде час і воно знову повернеться під наш контроль, як і Донецьк, як і вся Україна.
Допомагайте Збройним Силам України – це наша спільна війна, ми спільно повинні перемогти.