Анастасія Рудніцька, яка навчалася у Київському університеті ім. Грінченка, а зараз допомагає вивчати українську мову іноземцям, була вражена заявою одного із київських школярів, яку почула від нього під час уроку.
Хлопець заявив, що українською розмовляють тільки у селі, а україномовні, на його думку – то нижчий сорт.
Дівчина була вражена ще й тим, що так вважає більшість однокласників цього учня. Вона опублікувала на своїй сторінці у Facebook пост незгоди із таким сприйняттям рідної мови з боку багатьох українців. І з жалем зазначила, що сьогодні іноземці, які проживають в Україні, мають більше бажання вивчати українську, аніж місцеві…
“УКРАЇНСЬКОЮ СПІЛКУЮТЬСЯ ТІЛЬКИ В СЕЛІ.
Ось таке відкриття для мене зробив 11-річний школяр. За кілька років роботи з дітьми я чула і бачила багато: драматичні історії про кавалера від 8-річної пані, лизання колін (не моїх)) 3-річною леді з поясненням «це я котик». Однак це здивувало найбільше)
Ми спокійно грали в асоціації, і тут на моє «українська мова» я чую: «СЕЛО».
Ступор. Просто ступор. Я не знаю, як іще описати це відчуття. Відразу я навіть не зрозуміла, що він має на увазі, і само собою, перепитала, у чому ж зв’язок. І краще б не питала) «Проста на украінскам разгаварівают толька в сєлє». п.с. Із подальшої розмови і реакції він пояснив, що українська і україномовні у його розумінні – “найнижчий сорт”.
Я не знаю чому, але після цих слів було таке враження, ніби образили мою дитину. Сильно образили. Дали ляпас.
Судячи з наступної розмови я зрозуміла, що так думають багато дітей у його класі. І це лякає найбільше) Зараз прозвучить дуже пафосно, але за цими дітьми – майбутнє. А яке майбутнє у нації, яка соромиться своєї мови? Правильно – ніякого.
Тут можна довго говорити/писати, однак виділю одне: насамперед (принаймні у цій ситуації) – це вплив батьків. Отож, шановні «карєнниє кієвлянє», українською говорять не тільки в селі)) Та і намагання принизити село – дуже кепська ідея. Але це вже «зовсім інша історія».
Українською говорить еліта нації (не та «еліта» у вигляді 450 дармоїдів – не плутати). Костенко, Жадан, і цей список можна продовжувати і продовжувати.
А зараз буде «куля в лоб») Уже півроку я допомагаю росіянину вчити українську) І неймовірно від цього кайфую. Колись запитала, чому ж він почав учити мову, на що почула: «Я повинен знати мову країни, де я живу. Як мінімум розуміти, в ідеалі – розмовляти».
Більше того, він (на відміну від наших політиків з їхніми «кровасісямі») уже знає, що НА ПРОТЯЗІ можна застудитися, а ПРОТЯГОМ години можна відпочити. І поки деякі батьки учнів (українці) мені пишуть «Настя, здравствуйтє», він пише «Анастасіє, доброго дня!».
Нонсенс)
І наостанок нагадаю схожу історію: ніґерієць Леонардо Ободоеке за 1,5 року вивчив українську мову. ІЗ ПОВАГИ ДО УКРАЇНИ. Соромно, коли люди з інших країн знають нашу мову краще, ніж «еліта» нації… ”