Ми з братом виросли в небагатій сім’ї, і завжди звикли усім ділитися. Я старша сестра, тому не раз віддавала Олегу щось краще лише тому, що він молодший.
Олег завжди хотів жити добре, він розумів, що батьки, які працюють на заводі, нам нічим не допоможуть. Тому брат старався, і вже навчаючись в інституті, почав шукати підзаробітки.
А потім він став возити товар з Чернівців і продавати у нас на ринку. Спочатку у нього була одна маленька палатка, яка згодом переросла у серйозний бізнес.
Тепер у Олега є кілька своїх магазинів, він їздить на дуже дорогій машині, живе разом з своєю дружиною і сином у великому будинку в курортному селищі, недалеко від нашого обласного центру.
Ольга, дружина мого брата, ніде не працює, сидить вдома, займається, як вона сама каже, господарством. Синові їхньому вже 15 років, а вона після декрету так на роботу і не вийшла.
Я теж заміжня, у мене є чоловік і доросла донька, якій уже 20 років. Дочка студентка, вчиться в університеті на викладача англійської мови.
Якось Олег мені подзвонив і запитав, чи може моя Юля допомогти його сину з англійською, треба дати кулька уроків.
Юля погодилася, але їздити щодня до брата ми не могли, бо не мали машини. Тому вирішили, що поїдемо відразу на кілька днів, я погостюю у брата, в його шикарному будинку, де є навіть сауна, а Юля підтягне англійську з своїм двоюрідним братом.
Пробули ми в Олега тиждень, а коли стали збиратися додому, я підслухала розмову брата з його дружиною. Олег казав, що він не може взяти з нас гроші, а Ольга йому доводила, що ми маємо заплатити за своє перебування у них.
Вона сказала, що година англійської коштує 200 гривень, тобто за 7 днів занять виходить приблизно півтори тисячі. Приблизно так коштує в їхньому курортному селищі номер, але за добу.
А харчування? Одним словом, ми винні їм гроші, і маємо покрити їхні видатки.
Мені так прикро стало, що я мало не розплакалася. З собою у мене було лише 4 тисячі, і це були мої останні гроші до найближчої зарплати. До речі, коли ми їхали до брата, я купила гостинців приблизно на півтори тисячі гривень.
Я зробила вигляд, що нічого не почула, а коли ми вже їхали додому, я запропонувала брату гроші. Він вже хотів відмовитися, але Ольга так на нього зиркнула, що ви не повірите, але він їх узяв.
Отак ми погостювали у брата. Думаю, що найближчим часом я до нього точно не поїду.
Щоправда, мама збирається до нього на Різдво. Цікаво, чи візьме він з мами гроші?