Я не знаю,чим керувалися ті, хто знімав фільм “Юрик”
про те, як успішно евакуйовували дітей Маріуполя.
Та їм слід подивитися на фото цього Янголяти.
КИРИЛКО ЯЦКО з міста Марії
прожив на світі всього 18 місяців.
Його життя забрав ворожий осколок у голову
4 березня 2022 року.
У своїй квартирі.
Ось як про це розповідає мама хлопчика:
“Ми були в квартирі на окраїні міста. Пам’ятаю, що почула дуже різкий звук, схожий на грім, побачила спалах, і мене відкинуло на підлогу ударною хвилею. Снаряд поцілив у наш будинок. Секунд 10 я нічого не бачила і не чула, лежала на підлозі. А коли опритомніла – побачила, що мій хлопчик лежить на підлозі і плаче, а під ним калюжа крові. Ми відразу ж взяли його на руки, я замотала голову бинтом, вибігли в коридор і побігли до машини мого хлопця, вона була під під’їздом. Ми доїхали під обстрілами в найближчу лікарню за 3 хвилини. Нас відразу прийняли до реанімації. Я чекала під палатою цілу годину, це була вічність… Потім вийшла лікар і сказала, що в мого хлопчика смертельне поранення в голову уламком від снаряда, і його було неможливо врятувати…”
Кирилко більш за все на світі любив свою маму – він був єдиним, довгоочікуваним у неї.
У свої 1,5 рочки він говорив слово “мама”, чітко вимовляв склади, був розвиненим, веселим і жвавим малюком.
А ще – упертим та цілеспрямованим: коли грався, завжди
досягав, чого хотів.
Кирило не зміг піти в садочок і до школи.
Обрати улюблену професію.
Мати своїх діточок.
У холодному коридорі маріупільської лікарні до сих пір стоїть розпачливе :”Чому?” його мами Марини.
І фільм про Маріуполь я би назвала “Кирилко”.
