– А хіба тобі обов’язково приїжджати, мамо? В Італії це теж дуже гарний період, побудь там, відпочинь, – каже мені донька по телефону. Юля чомусь раптом стала мене відраджувати, щоб я додому не їхала у відпустку.
Я ще нічого не розуміючи, стала пояснювати доньці, що я вже взяла відпустку на місяць, і що на моє місце прийде інша заробітчанка доглядати мою синьйору, тому я навіть не матиму куди подітися, але дочка вперто стояла на своєму.
– Різдвяна Італія дуже красива. Мамо, поїдь у Мілан, або у Венецію, ти ж там ніколи не була, – каже.
Так, я і справді крім Риму ніде не була, хоча я вже маю 16 років заробітчанського стажу. Але ж я на заробітки поїхала, а не на відпочинок. Якщо в неділю вдасться вийти з дівчатами в парк чи поїхати трено на море, то і це вже чудово.
Я людина дуже економна, кожен євро бережу, інакше я б не наскладала ні на будинок, який ми зараз маємо, ні на машину, ку я купила дітям.
Поїхала я в Італію, бо хотіла покращити житлові умови. У нас з чоловіком був будинок, але не дуже великий. А я хотіла гарний дім, щоб з нами могла жити донька як заміж вийде.
Чоловік мене не відмовляв, коли я йому заявила, що хочу за кордон їхати. Навпаки, він навіть зрадів, бо бачив, що в інших наших сусідів, чиї дружини вже поїхали на заробітки, доми стали рости як гриби.
Мій Михайло хороший чоловік, добрий, я з ним прожила непогано, але він не вміє гроші заробляти. Ходив на роботу, отримував середню зарплату, а на більше його не вистачало. Тому я і вирішила, що якщо є можливість, то треба нею скористатися.
В Італію я поїхала не на пусте місце, там мене вже сусідка зустріла і з роботою допомогла, тож я дуже швидко стала заробляти гроші. Все зароблене додому відправляла, бо ми з чоловіком вирішили перетворити нашу хату на великий дім.
Чоловік з радістю будував. Потім донька вийшла заміж, зятя до нас додому привела, то мій чоловік вже разом з зятем господарювали. Чоловік дочки теж виявився гарним господарем, вони з Михайлом швидко знайшли спільну мову. Мій чоловік навіть його сином став називати.
Мені залишалося лише порадіти такій сімейній ідилії, приємно, коли в родині панує мир і спокій. Я додому приїжджала раз в рік на Різдво, але за ті 3-4 тижні, що я гостювала вдома, я не встигала роздивитися, що й до чого.
Три роки тому зять захотів машину, і чоловік цю ідею підтримав, каже, треба вдома авто, хоча б одне на двох, і я їм передала гроші на машину теж.
Але після цього я стала вже для себе гроші складати. Подумала, що вічно заробітчанкою я не буду, а треба мати і щось відкладене. Основні потреби я закрила – будинок і машина є, а тепер можна і відкласти щось.
Робила я це без всякого умислу, а виявилося, що це було правильне рішення, бо тепер мені ці гроші дуже пригодилися.
Справа в тому, що після того, як дочка так активно наполягала, щоб я додому не їхала, мене це насторожило, і я зателефонувала одній своїй сусідці, яка дуже любить розповідати різні цікаві новини. В розмові з Марією я зрозуміла, що в моєму домі зараз живе сваха, і що у неї з моїм чоловіком роман, про який все село гудить.
Я знала, що до нас в гості приїхала мама зятя, вона давно самотня, і хотіла трохи погостювати у сина. Я не мала нічого проти, сваху я бачила лише раз, на весіллі у наших дітей, і вона мені здалася приємною жінкою.
Після отримання такої цікавої інформації, я знову зателефонувала дочці, і вона знову стала мене відмовляти, щоб я не приїжджала додому, мовляв, нема на що тут дивитися, і даремно гроші витрачати на дорогу.
Я не знаю, що мені робити. За три роки я назбирала трохи грошей – на невелику однокімнатну квартиру мало б вистачити. Але щоб ця квартира не була придбана в шлюбі, мені спочатку треба розлучитися з чоловіком. Я впевнена, що Марія сказала правду, і що все саме так і є, тому дочка і не хоче, щоб я приїжджала.
Тепер мені треба прийняти рішення – їхати чи не їхати, і взагалі, що робити далі? А що б ви мені порадили, як мені діяти зараз?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.