Кілька місяців тому я познайомилася із чоловіком, який мені дуже сподобався. Його
звуть Дмитро. Він виявився приємним співрозмовником, культурною та ввічливою
людиною.
Ми почали зустрічатися, і у нас почалися теплі стосунки. Однак ситуація, в якій я
опинилася, змусила мене замислитись про наші перспективи.
Ми багато гуляємо та спілкуємося, але до близькості справа ще не дійшла. Цікаво,
що Дмитро жодного разу навіть не натякав на це.
Він каже, що я йому подобаюсь, і він хоче будувати зі мною серйозні стосунки,
можливо навіть сім’ю. Однак є одне “але” – він ніколи не підвозить мене додому,
хоча розходимося ми зазвичай пізно ввечері.
Наші зустрічі здебільшого відбуваються після роботи. Дмитро приїжджає своєю
машиною, але щоразу, коли ми прощаємося, він або довозить мене до найближчої
автобусної зупинки, або просто проводжає пішки. Хоча сам він завжди на машині,
підвозити мене додому він не вважає за потрібне.
Ця ситуація почала мене непокоїти. Коли ми йдемо в кіно чи кафе, він пропонує
купувати квитки порізно. Наприклад, одного разу він купив квитки заздалегідь, але я
не мала готівки, щоб йому віддати. У мене була тільки картка, і він сказав:
“Піди до банкомату, зніми гроші з картки”. Я так і зробила, зняла гроші і простягла
йому, питаючи, скільки я винна за квиток. Він відповів: “170 гривень” і взяв гроші,
навіть дав здачу із 200 гривень.
Мене дещо відштовхує таке його ставлення. Зрозуміло, що ми знаходимося на етапі
знайомства, але іноді хотілося б, щоб він виявив більше уваги та турботи. Зрештою,
підвезти додому — це не таке велике прохання, особливо якщо він справді
піклується про мене.
Якось Дмитро проговорився, що на бензин він витрачає близько 5 тисяч гривень на
місяць. Якби він підвозив мене, то витрачав би ще більше.
Від його будинку до мого всього 15-20 хвилин на машині, і він далеко не бідний: у
нього хороша робота та дороге авто. Його слова змусили мене задуматися, чому
людина, яка каже, що любить мене, не готова виявити таку просту турботу.
Мені 28 років, і я дуже хочу сім’ю та дітей. Дмитро, якому 32 роки, також каже, що
хоче сім’ю саме зі мною, що він закохався з першого погляду. Але таке ставлення
змушує мене сумніватися у його щирості та готовності до серйозних стосунків.
Думаю, чи варто продовжувати зустрічатися із ним? Можливо, хтось стикався з
подібними ситуаціями та може поділитися своїм досвідом. Мені дуже хочеться
почути думки як жінок, так і чоловіків із цього приводу. Здається, що до коханих так
не ставляться — додому їх точно підвозять.
Я спробувала поговорити з подругами, і думки розділилися. Дехто сказав, що
Дмитро просто практичний і не хоче зайвих витрат, інші ж вважали його поведінку
дивною та егоїстичною.
З кожним днем мої сумніви лише посилюються. Може, я вимагаю надто багато? Чи є
привід задуматися про перспективи наших відносин?
Думаю, що мої очікування цілком обґрунтовані. Адже турбота та увага — це важливі
складові стосунків. Можливо, Дмитро просто не звик до таких проявів турботи, а
може, має свої причини для такої поведінки, про які я поки не знаю.
Я вирішила дати нам ще трохи часу. Спробую обговорити з Дмитром свої почуття та
очікування. Можливо, він не усвідомлює, як його поведінка впливає на мене.
Якщо наші відносини справді важливі йому, він зрозуміє і намагатиметься змінити
своє ставлення. Інакше мені доведеться зробити важкий вибір і, можливо,
розлучитися з ним.
У будь-якому разі, я сподіваюся, що знайду відповіді на свої запитання та зможу
ухвалити правильне рішення. Адже головне — бути з тим, хто готовий дбати і
підтримувати у будь-якій ситуації, хто робить тебе щасливою та впевненою у
майбутньому.