Чоловік, який все життя був моряком, отримував листи від незнайомки. Вони довго листувалися, незнайомку звали Квітка. Чоловік зрозумів, що за цей час їхнього спілкування, він не уявляв І дня без слів, хоч і на папері, жінки з незвичним іменем Квітка.
Коли чоловік мав закінчити свою службу, вони з Квіткою домовились про зустріч, на тому місці, де прибувають кораблі. Зустріч мала відбутися о третій годині дня.
Чоловік думав, як він впізнає Квітку, тому що ніколи не бачив, не питав скільки їй років, не знав гарна вона чи ні, повна чи струнка. Квітка пообіцяла, що в руці у неї буде червона троянда. І саме по ній, він її впізнає.
Чоловік був на визначеному місці у певний час. Під годинником стояла старша жінка з червоною трояндою в руках. Їй було близько шістдесяти років.
Моряку схотілося розвернутися і піти. Але він подумав, що це буде не правильно, адже ця жінка стільки свого часу віддавала на листи до нього.
Моряк підійшов до жінки, і спитав чи її звати Квітка, і чи саме з нею він листувався довгий час…
Але жінка сказала, що звати її Кіра. А дівчина Квітка стоїть за її спиною. В ту мить, чоловік побачив дівчину невимовної краси.
Літня жінка розповіла, що Квітка попросила її побути біля годинника з трояндою в руках. Тому, що хотіла дізнатись чи підійде чоловік до жінки, яку знав тільки по словах, навіть якщо їй шістдесят, і чи дізнається чоловік про справжню Квітку.