– Ну що, Олено Ігорівно, вітаю! – потряс руку молодій жінці її начальник. – Проект успішно виконаний, тепер вам потрібно також добре відпочити. Зайдіть у бухгалтерію, на вас чекає приємний бонус до відпустки!
– Дякую, Вікторе Миколайовичу, я дуже зворушена, правда, але мені достатньо і того, що ви мені зарплату підвищили, я навіть думати не могла…
– Та що ви, це дрібниці, у порівнянні з тим, що ви зробили для розвитку фірми. Зізнаюся чесно, без вас мій бізнес міг би просто не втриматися. Дякую за вашу відданість своїй справі та бажаю приємного відпочинку!
Олена шумно видихнула, коли начальник поспішив піти, він теж збирався на відпочинок із сім’єю, і жінка подумала, що вони обидва заслужили на цю відпустку. Два роки Олена працювала майже без вихідних, про відпустку тільки мріяти і доводилося, а тепер можна спокійно надолужити втрачений час.
Вони з Вадимом уже придивилися до місця, куди можна вирушити. Подружжя вирішило не купувати тур, а просто поїхати до моря, зняти квартиру з гарним краєвидом і неподалік пляжу, і розслабитися на всю котушку. Олена так мріяла полежати на золотому пісочку, слухаючи шум хвиль і спів чайок, милуючись пальмами і прогулюючись теплими вечорами квітучими алеями.
Забігши до бухгалтерії, Олена була насправді здивована, причому дуже приємно. Віктор Миколайович їй виписав солідну премію. Та на ці гроші можна зняти шикарний особняк, з басейном, із садом, яких у їхньому містечку ніколи не бачили навіть. Звичайно, можна гроші відкласти, може, кудись стануть у нагоді, але Олені хотілося насправді відпочити так, щоб запам’ятати на все життя, і перед роботою наповнитися силою та енергією, адже хоч справи компанії і почали налагоджуватися, але варто було чимало потрудитися, щоб усе встановилося міцно і більше не дало таку тріщину, як за фахівця, що працював до Олени. Ні, якщо гроші прийшли несподівано, то варто їх використати на повноцінний відпочинок.
Вони з чоловіком ні чого не потребували – квартира в Олени була ще до шлюбу, дісталася у спадок від дальньої тітоньки, яку вона доглядала, коли була студенткою. Заробляли вони з Вадимом непогано, а тепер у Олени буде зарплата майже вдвічі вища, їй було навіть незручно, коли керівник повідомив про це, і до речі, адже він ясно натякнув, що премія їй виділена саме на повноцінний відпочинок, так що варто вибрати все саме найкраще! А ще, Олена влаштує сьогодні романтичну вечерю, давно вони з чоловіком не проводили разом час. То вона затримається на роботі, то він з ніг валиться, повернувшись додому. А тепер у неї починається відпустка, завтра відіспиться добре і почне готуватися до поїздки, через пару днів і у Вадима відпустка почнеться. Так що вперед назустріч свободі!
Олена, вийшовши з офісу, постояла недовго на ганку, втягнувши в себе якнайбільше свіжого повітря після дощу і, полегшено видихнувши, попрямувала до зупинки. Біля будинку зайшла в кулінарію, щоб купити улюблений тортик Вадима та готові салатики, готувати самій не хотілося, краще відпочине до приходу чоловіка, щоб виглядати трохи свіжішою.
Прийшовши додому, Олена розклала салати в гарні вазочки, прибрала в холодильник і, прийнявши душ, лягла на ліжко і заснула. Розбудили голоси, що ледь уловимо долинали з кухні. Олена навіть підвелася, протираючи очі. Звідки у квартирі взялася Віра Олександрівна? Олена спочатку з жалем подумала, що проспала будильник і не встигла привести себе в порядок до повернення чоловіка, потім підійшла навшпиньки до дверей і прислухалася.
Візит свекрухи до їхнього будинку міг віщувати лише одне – їй знову щось потрібне, швидше за все, гроші. Якщо просила, щоб Вадим відвіз її молодшу дочку кудись, чи полагодив би в них кран, чи лампочки замінив, вона б дзвонила, а от якщо прийшла, то точно гроші їй знадобилися знову. Вона чудово знала, що подружжя не залишає всі гроші на картах, там у них тільки на витрати, а решту знімають і зберігають у сейфі вдома. Олена вважала, що так надійніше, після того, як одного разу з її рахунку зникла пристойна сума, а банк після довгих розбірок повернув тільки частину, і Вадим з нею погоджувався. Прислухавшись, Олена зрозуміла, що не помилилась. От тільки цікаво було, чи Вадим зможе відмовити.
Зовсім недавно у подружжя відбулася розмова. Олена висловила, що їй набридло постійно вирішувати фінансові проблеми його матері та сестри. Батьки Олени ніколи копійки навіть не просили, навпаки, дарували молодим подарунки, потрібні в господарстві, а ось рідні чоловіка тільки й чекали на допомогу від сина зі невісткою.
– Ну скільки можна, Вадиме? – Сказала Олена після чергового візиту свекрухи, коли Вадим віддав їй частину спільних накопичень. – Ти зрозумій, що нам гроші можуть стати в нагоді будь-якої миті. Або машина в тебе зламається, або я, наважуся все ж таки, купити собі автомобіль. А ще ми дачу хотіли купити, якщо пам’ятаєш. Комп’ютер у тебе останню гру не тягне, ти все скаржишся, а міг би замінити його на новий, але ти мамі гроші віддав. Навіщо? Навіщо ти заохочуєш їхню з Олею лінь ?
– Просто їм грошей не вистачає, що такого, що ми їм допомагаємо? У нас все є, а комп’ютер я і так можу купити, просто поки з моделлю не визначився.
– Бракує їм тому, що працювати не хочуть. Твоя сестра три роки після коледжу шукає роботу, і що ж, ніяк знайти не може? У наш час це не проблема, принаймні продавці завжди потрібні в магазини. Я свого часу стояла за прилавком півроку, поки шукала місце за фахом, і нічого не трапилося зі мною, навіть раділа, що отримую гроші і ні в кого просити не треба. А твоя мама? Рік тому вийшла на пенсію, а ще могла б працювати. Ти їм ведмежу послугу надаєш. Сам не розумієш?
– Мама працювала, коли нас з Олею піднімала, на двох роботах, думала, що ми встанемо на ноги і станемо їй допомагати, вона про відпочинок мріяла.
– Мої батьки теж працювали, щоб будинок купити хороший, мені допомогти освіту здобути, але, проте, продовжують працювати і не чекають підтримки від мене. Я не розумію людей, яким не вистачає грошей, але вони про відпочинок мріють і мені набридло з тобою говорити на цю тему. Якщо ти забув, ми ще квартиру купити планували, щоби діти, коли вони будуть, були забезпечені житлом заздалегідь. Але якщо ти такі суми безповоротно віддаватимеш, то ми ніколи не накопичимо на свої плани. Я не проти допомогти твоїй мамі, якби вона голодною, наприклад, була, але вона непогано живе, тим більше оплачувати «хотілки» її дочки, вибач, не збираюся.
– Ну добре, давай тоді поділимо накопичення, я буду зі своїх вкладень допомагати, але за необхідності, звичайно. Згоден, що Оля переходить усі кордони, але якщо мама попросить на справу, допоможу чим зможу, твої гроші більше не братиму.
Як вирішили, так і вчинили. Але після тієї розмови Віра Олександрівна прийшла вперше, тому Олена вирішила не заважати їхньому діалогу, заодно дізнатися про плани чоловіка.
– Ти ж знаєш, що ми у відпустку збираємося поїхати, Оленці відпочинок потрібен, – говорив Вадим невпевнено, але це було вже досягнення, якщо брати до уваги, що раніше він просто без слів давав матері потрібну суму.
– І що ж? Вдома відпочити не можна? Твоя Олена так втомилася, що готова шастати морями?! Найкращий відпочинок у її випадку – вдома, на дивані! А взагалі, могла б твоя краля обійтися і без відпустки. Працювала ж якось до цього. Он, минулого року як було добре, і відпускні отримала, і зарплату, Олі автошколу сплатили, йдуть їй на поступки на роботі, хай і зараз так зробить. Не цукрова, не розтане без відпочинку, сестрі твоїй гроші потрібніші!
Олена застигла почувши таке. Цікаво, на що цього разу зовиці потрібні гроші? І як Вадим відреагує у результаті?
– Мамо, Оля вже доросла давно, хай влаштується вже кудись, щоб не сподіватися на чужі доходи.
Олена чула, як важко даються чоловікові ці слова, а Віра Олександрівна, це чулося по голосу, розлютилася не на жарт.
– Ти смієш мені таке казати? Сестра твоя отже роботу шукає, не покладаючи рук, але то начальник одразу приставати намагається, то пропонують випробувальний термін за копійки, кому таке сподобається? Ще не знаємо, як твоя Олена таке містечко знайшла, мабуть, через ліжко, інакше роботу нині не знайти?!
– Мамо, – протягнув Вадим і, витримавши паузу, продовжив, – Не кажи такі речі, я Олені довіряю!
– А ось дарма! Олені довіряєш, а рідну сестру підставити готовий за те, що вона не погоджується на непристойні пропозиції, не можна так, синку, ти у нас один у сім’ї чоловік, повинен допомагати, поки Оля влаштується в житті. А зараз саме відповідальний момент, не кожен день роботу за кордоном пропонують. Ось поїде, почне заробляти, і більше не доведеться звертатися до тебе. Зараз же без тебе не обійтися, дорога туди власним коштом, плюс закордонний паспорт треба зробити, ну і на перший час, щоб було.
– А ви не думали, що це просто обман? – Запитав Вадим. – Хто б її без досвіду відправив за кордон? Там що ж, спеціалістів не вистачає?
– Так це для здобуття досвіду саме! Вона ж конкурс в інтернеті виграла, не всім такий шанс дається. Та й що я тут виправдовуюсь перед тобою? Давай мені сто тисяч, та я побіжу, доки твоя Олена не прокинулася, не хочу з нею зайвий раз перетинатися.
Вадим мовчав, і за його мовчанням Олена зрозуміла, що заперечити він не посміє, так і вийшло. Олені стало раптом прикро. Як же так?! Невже він знову піде в них на поводі. Так, вони поділили свої накопичення, і нехай зараз він зі своїх віддасть, причому все, що має, а відпустку як же? Олена повинна оплатити їх спільний відпочинок, а коштом Вадима його сестричка буде розважатися?!
Олена була більш ніж впевнена, що все це Оля вигадала, щоб розважитись, вона давно мріяла з’їздити за кордон, і ось, знайшла вихід! Що ж, браво! Тільки Олені набридло це все. Далі буде тільки більше, таку суму мати вимагала вперше і мовчати вона не збиралася, якщо Вадим сам не дасть відсіч. Почувши кроки, що наближаються, вона зрозуміла, що не помилилася і поспішила відійти від дверей, присівши на ліжко.
Вадим тихенько прочинив двері спальні і застиг на порозі від несподіванки.
– А… Ти вже прокинулася? Як справи?
– Все добре, а у тебе? – Запитала і подивилася в очі.
– Теж… Я тут… Це… Мамі грошей дам?! Я зі своїх накопичень, як і домовлялися.
– А у відпустку, значить, поїдемо з моїх? – Олена говорила голосно, не збираючись ховатися у власному будинку.
– Та я тут подумав, Олено, може, не поїдемо нікуди? Я так втомився, а там спокою не буде. То на море захочеться, то погуляти, який це відпочинок? Давай вдома відпочинемо? Побудемо разом, виспимось, фільми подивимося. А?!
– Ну вже ні! Не для того я так працювала, щоб на дивані час провести. Загалом, Вадиме, ти як знаєш, а я їду у відпустку! І якщо чекати на тебе тепер не треба, то поїду прямо завтра! А ти відпочивай на дивані, не обмежуй себе ні в чому! Тільки ось що я ще скажу – якщо ти вирішив продовжити зливати гроші на маму із сестрою, то сім’ї у нас з тобою не вийде! І більше я терпіти не стану – повертайся краще до них і продовжуй їх утримувати.
– А й справді, синку, повертайся додому! – Вискочила з кухні Віра Олександрівна, – Навіщо тобі потрібна така негідниця! Грошей пошкодувала, яких у самої, хоч греблю гати. І ще питання, за що їй платять такі гроші?!
– А насправді? – примружився Вадим. – Як тобі вдалося, Олено, отримати таке ласе місце? Може реально з начальником зійшлася, от і зараз, чи не з ним у відпустку зібралася? Мене технічно так відшила?
– Я відшила? Чи ти відмовився від відпочинку заради забаганки сестрички? Все! Я не хочу псувати свій настрій і маю ще багато справ перед від’їздом, а ти вирішуй – або я, або вони!
– Звісно ми! – Відповіла за сина Віра Олександрівна. – Жінок у чоловіка багато може бути, а мати з сестрою в єдиному екземплярі!
– Чудово! – Усміхнулася Олена. – Тільки збирайся при мені і ключі залиш!
Олена пішла на кухню, дістала торт із холодильника і почала його їсти великою ложкою. Сліз не було, була образа лише за те, що час даремно витратила на цю людину. Адже бачила спочатку, що його сімейка шукає лише вигоду, але вірила, що він зміниться, зрозуміє, що його використовують, скаже своє вагоме слово. Помилилася! Буває. Але сумувати через це точно не варто.
Коли Вадим демонстративно кинув на комод у коридорі ключі і, зазирнувши на кухню, де Олена доїдала торт, сказав:
– Яка ти… Заради грошей зруйнувала вщент сім’ю!
– І тобі щастя в особистому житті! – Відповіла Олена і пішла збирати свої речі.
Спочатку вирішила забронювати квиток, але на завтра вільних місць уже не було, і післязавтра, і на тиждень вперед! Але зневірятися Олена не стала, вирішила, що поїде все одно, хоч на поїзді, хоч із пересадками. Збираючи речі, періодично підходила до ноутбука і перевіряла наявність місць – раптом, хтось відмовиться, і їй пощастило, звільнилося одне місце.
Вирішивши розпочати нове життя з цього відпочинку, Олена, сповнена приємних передчувань, сіла на своє місце біля ілюмінатора. За кілька хвилин поряд підсів чоловік і привітав. Почувши знайомий голос, Олена обернулася до нього і округлила очі.
– Вікторе Миколайовичу? Але… Ви ж збиралися на відпочинок із сім’єю?!
– Збиралися, – посміхнувся чоловік. – Тільки виявилося, що я надто зайнятий був своєю роботою, і дружина не змогла чекати мою відпустку, вона знайшла собі іншу розвагу, вчора про це повідомила. Ми розлучаємося. – Сказав, без жодної нотки жалю, – А ваш чоловік? Приїде згодом?
– Ні, – похитала головою Олена, – ми теж розлучаємося…