-Дорогі Олексій та Ірина, дозвольте привітати вас з річницею весілля! 25 років разом – це вже багато про що говорить. Для всіх нас ви є прикладом! Так тримати, дорогі. За вас! – Сказавши це, Олександр, друг сім’ї, підняв вгору свій фужер.
Всі інші підтримали його приклад. Як здорово, коли є близькі друзі, які можуть розділити з тобою таку знаменну подію, як річниця весілля.
Того вечора Олексій та Ірина були приємно зворушені увагою до своїх персон. Скільки побажань було сказано, скільки теплих спогадів було згадано
Подружжя згадало історію створення своєї сім’ї з самого початку.
Ірина перебралася в Київ з невеликого містечка. Закінчивши школу з відзнакою, вона зрозуміла, що варта більшого в цьому житті. Отримавши схвалення батьків, дівчина вирішила вступити до інституту у великому місті. Так, вона розуміла, що доведеться нелегко, але це навіть підбадьорювало її! Подобалося Ірині вирішувати складні завдання.
Плани дівчини здійснилися – їй вдалося вступити на інженера та розпочати новий розділ свого життя. Як і всім приїжджим, Ірині належало місце у гуртожитку. Мабуть, найбільше дівчина боялася цього, адже їй важко було заводити нові знайомства. Але, на щастя, дівчата, які мешкають по сусідству, виявилися дуже душевними та приємними людьми. Іра швидко влилася у компанію.
А потім розпочався найцікавіший етап життя дівчини. Прогулянки з друзями, походи в кіно, театри у вільний від навчання час – це було чудово. Іра поєднувала в собі дивовижні якості – вона могла вчитися на відмінно, веселитися на дискотеках, плакати над сумним фільмом і надихатися грою акторів. А головне, бути доброю та щирою подругою, готовою завжди прийти на допомогу. Звичайно, багато молодих людей з її оточення були захоплені дівчиною і всіляко намагалися привернути до себе її увагу. Ось тільки Ірі, здавалося, це не потрібне.
Олексій же, навпаки, був душею компанії та жіночим угодником. Використовуючи зовнішню привабливість, харизму та почуття гумору, він раз у раз заводив знайомства з дівчатами. Ось тільки серйозних намірів чоловік, на жаль, не мав. Виховуючись у багатій сім’ї, Олексій просто звик до отримання найкращого. Його батько Анатолій допоміг вступити сину в престижний економічний інститут, а після закінчення навчання підготував йому почесну посаду в одній зі своїх компаній. Здавалося, Олексій має все для повного щастя. Ось тільки не вистачало гідної дівчини поряд.
Неважко здогадатися, що ця почесна роль відводилася Ірині. Молоді люди познайомилися випадково. Того вечора Іра, трохи прогулявшись містом, поверталася до гуртожитку. Занурившись у свої думки, дівчина не помітила, як зіткнулася з кимось дорогою.
– Перепрошую… – ніяково сказала вона.
– Потрібно бути уважнішими! – різко відповів хлопець.
А потім, ретельно вивчивши незнайомку, пом’якшав. Виглядала Ірина, справді, дуже мило. Великі очі неймовірної краси, довгі світлі локони… Як можна злитися на таку юну красуню?
Так і відбулося їхнє знайомство. Якщо Олексій одразу був вражений дівчиною, то Ірина – ні. Їй, звичайно, юнак здався гарним і харизматичним, але його гордовитість і самолюбство мали відразливу дію. Іра розуміла, що Олексій старший за неї і, напевно, оточений увагою багатьох дам, тому й не особливо розраховувала на продовження їхнього знайомства. Але Олексію, слід зазначити, дівчина запала в душу. І ось, майже через рік після першої зустрічі, чоловік здобув розташування коханої.
А далі все закрутилося як у найкращому романі. Знайомство з батьками, пропозиція руки та серця, гарне весілля, народження довгоочікуваної дочки та щасливе життя.
Ірина, вийшовши заміж на другому курсі інституту та незабаром народивши доньку, була змушена залишити навчання та свою реалізацію у професії. Але це рішення далося дівчині дуже важко, адже бути виключно дружиною і матір’ю вона не хотіла. А як навчання, робота, реалізація себе як особистості? Адже цього Іра завжди прагнула. Але Олексій вирішив інакше. Якщо вже погодилася дівчина на створення сім’ї, то шляху назад немає. А про матеріальне забезпечення близьких людей подбає він сам. І треба сказати, що Олексій дотримав свого слова. Чоловік дійсно багато працював і намагався дати сім’ї все найкраще.
Донька, Катруся, часто нездужала в ранньому дитинстві, тому Ірина повністю розчинялася в дитині. Поки Олексій пропадав на роботі з ранку до вечора, Іра сиділа вдома та намагалася полегшити стан своєї дівчинки. Було складно, адже допомоги чекати не було від кого. Батьки Іри проживали в іншому місті і через свої матеріальні труднощі могли відвідувати онучку лише кілька разів на рік. Молода мама була б рада і сама приїхати до родичів, ось тільки Олексій цю ідею не схвалював. Ні до чого їй самій мотатися з дитиною потягами! От коли чоловік буде вільний, тоді всією сім’єю і з’їздять у гості. Але Іра розуміла, що це станеться нескоро. Аж надто часто вона чула порожні обіцянки.
Батьки Олексія любили онуку, але з обережністю. Незважаючи на те, що мешкали зовсім поруч, заїжджали в гості вкрай рідко. Мабуть, вважали так – якщо створили сім’ю, народили дитину, то й не перекладайте свою відповідальність на інших, крутіться самі.
Так і крутилося життя Ірини біля дочки. А коли Катрусі виповнилося 3 роки, стало легше. І тепер жінка розраховувала на нове життя – дочку можна віддати в садок, а самій продовжити здобуття освіти або просто знайти невеликий підробіток, щось таке, для душі. Але Олексію ця затія не сподобалася.
– Навіщо тобі робота, Іро? Хіба чогось вдома не вистачає? – дивувався чоловік.
– Всього вистачає, дорогий. За це я тобі вдячна. Але подумай сам – ти на роботі цілими днями, Катя в садку, а що робити мені? – сумно спитала жінка.
– Хіба мало вдома турбот? – трохи роздратовано відповів чоловік.
– Не все впирається лише у сім’ю, ти ж знаєш. Я не є тією жінкою, яка завжди сидітиме вдома, виховуватиме дітей і чекатиме чоловіка з роботи. Мені хочеться більшого!
– І що ж ти бажаєш?
– Як мінімум, самій вирішувати, як мені жити та чим займатися. Так, я одружена. Так, я люблю та поважаю тебе. Але дозволь мені бути звичайною двадцяти трирічною дівчиною з своїми планами та бажаннями? – зі сльозами на очах промовила Іра.
Олексій пом’якшав, обійняв дружину і вирішив так – нехай більше часу проводить наодинці з собою або друзями, відпочиває, розслабляється, але без роботи. Все ж таки дружина повинна займатися будинком.
Ірина була рада і цій можливості, хоч і розуміла, все це неправильно. Дівчина стала частіше зустрічатися з подругами, відвідувати театри та виставки, як раніше, у безтурботний час юності. Іра з сумом усвідомлювала – аж надто швидко вона подорослішала. А сімейне життя виявилося далеко не простим. Якби на самому початку дівчині розповіли, чим доведеться пожертвувати, щоб усе склалося саме так, як є – вона б задумалася, а чи треба?
Ні, Іра, звісно, любила Олексія. Це її перші та серйозні стосунки. З чоловіком дівчина відчувала себе як за кам’яною стіною, часом навіть занадто. Олексій не гуляв, всі гроші, як здавалося, приносив додому, не відмовляв у жодних матеріальних бажаннях (хоч їх у Іри було мало), але не вистачало головного. Ірина почувала себе самотньо. Немов пташка, замкнена в золотій клітці.
І ніхто не здогадувався про це! Мама, подруги, знайомі – всі твердили, як же пощастило Ірині, як вдало склалося її життя. І дівчина розуміла, що немає сенсу ділитися своїми переживаннями. Не зрозуміють. Людям важлива зовнішня приваблива обгортка, а що в ній – ні.
Ірина прийняла наступне рішення – якщо вона не може змінити ситуацію, треба змінити своє ставлення до неї. Постаратися заспокоїтися і дати собі те, чого так не вистачає – увага і турботу. Полюбити себе словом. Ця мудрість прийшла до неї після 35 років, коли сили були закінчені. У той період жінка втратила батька, у дочки загострилися недуги, а Олексій взагалі почав приходити додому під ранок.
Підозри в зрадах чоловіка з’являлися поступово – одного разу вночі задзвонить його телефон, то зненацька з’являться робочі зустрічі в неділю, то на сорочці красується слід від помади. Але Ірина не хотіла в це вірити. Мабуть, бо боялася дізнатися правду і усвідомити, що її світ руйнується. А ще дочка! Не можна позбавляти її батька.
Всі ці внутрішні переживання засмучували Ірину зсередини, але вона не втрачала надію, що все ще налагодиться!
І ось сьогодні річниця весілля Іри та Олексія. Навколо близькі друзі, які вважають їхню сім’ю прикладом, трохи згодом приїде доросла дочка зі своїм нареченим. Здавалося б, бездоганна атмосфера! Ось тільки Ірина розуміла, що сьогодні все закінчиться – більше не потрібно буде вдавати, плакати в подушку, звинувачувати і знецінювати себе. Відтепер розпочнеться її нове, спокійне життя.
Після завершення заходу та відходу всіх гостей, Олексій та Ірина залишилися у ресторані. Потрібно було розрахуватися за банкет і віддячити офіціантам.
Олексій миттю глянув на дружину й усміхнувся. Яка ж вона сьогодні гарна, як ніколи! Уся сяє.
Ірина, справді, підготувалася – одягла чорну приталену сукню, зробила зачіску і вечірній макіяє. Намагаючись приховати хвилювання, вона прагнула виглядати дуже впевнено та розкуто. Завершивши всі справи, жінка запропонувала чоловікові вислухати її. Олексій охоче погодився.
– Олексію, мій дорогий чоловік! Сьогодні річниця нашого весілля. 25 років тому я погодилася бути твоєю дружиною, навіть не підозрюючи, що чекає на мене в майбутньому. Ти тільки не перебивай, дозволь мені домовитись. – голос жінки затремтів.
Олексій випростався на стільці, хитнув головою та продовжив слухати дружину.
– Я думала, що виграла квиток на краще життя! Красивий і ввічливий чоловік, який робить все для тебе і не відмовляє у жодних матеріальних благах. Прекрасна квартира із сучасним ремонтом. Найкраща у світі дочка. За все це я дякую. Але сьогодні я хочу рішуче поставити крапку. Тихіше, дослухай. Я знаю все! Про твої зради здогадувалася ще років 10 тому, але заради доньки все зазнала тоді. А знаєш, як важко було усвідомлювати, що я прогаяла стільки можливостей? Пішла з навчання, не влаштувалася на роботу, не реалізувалася ніяк, хоч так хотіла! Поклала своє життя на благо сім’ї! А ти, жив на втіху, змінюючи жінок, як тоді, до нашого знайомства. Виходить, люди не змінюються, на жаль. Я зробила помилку, розчинившись у сім’ї, заплющуючи очі на неприпустимі провини коханої людини. Але зараз хочу все виправити. Краще пізно ніж ніколи. Заява про розлучення подана, я переїжджаю. Зустрінемось у суді.
Гордо вимовивши все це, Ірина вийшла з ресторану і вирушила своєю дорогою. Вперше в житті Олексій був так вражений. Він і не здогадувався, що його коханка, Наталя, буквально місяць тому зателефонувала до дружини і все про них розповіла.
Не підозрював чоловік, що Іра знає і про минулі його гріхи. І що тепер робити? Отак одного дня все зруйнувалося.
А Іра йшла та усміхалася. Так, дуже важко усвідомлювати, що 25 років життя віддала тому, хто цього не заслужив. Так, любов так просто не залишить серце, потрібен час. Але зараз Ірина, нарешті, набралася сміливості і обрала себе!