Професійний боєць ММА, художникабстракціонист та тренер Артур Столярук з позивним “Пікассо” під час повномасштабної війни проходить службу у Силах Спеціальних операцій і був одним із тих, хто взимку 2023 року тримав оборону в фортеці Бахмут. Молодший сержант і його побратими витримували штурми найманців із “Вагнера”, демонструючи винятковим сміливість.
Для проекту “Епізоди війни” український захисник розповів історію, яка сталася в січні у Бахмуті. Тоді “Пікассо” разом з побратимами тримали оборону в приватному секторі за річкою Бахмутка.
“День почався як завжди: нам нічого не пояснили і по “сіряку” відправили на крайні позиції (на той момент ми не знали, що це крайня позиція) на підкріплення піхотинцям суміжної бригади. Наше відділення розділили на 2 частини по 3 людини і відправили на різні позиції. На місці ми уже зорієнтувалися. Перед нами через город були два двоповерхових недобудованих особняка, які уже зайняли росіяни. Ми за ними стежили”, – розповів Артур.
Боєць ЗСУ розстріляв групу штурмовиків з “Вагнера”: про відбиту атаку в Бахмуті розповів сержант ССО та тренер ММАЗа словами бійця, той день видався напруженим з самого ранку. Спершу, одного з його побратимів, “Тактика”, попросили провести ГУРівців на одну із позицій. І “Пікассо” з “Апостолом” залишилися без рації, а зв’язок зі своїми тримали через суміжників.
“Почався обстріл. На першому поверсі танк зніс цілу кімнату. Фактично без зупину наш квадрат прочісували мінометами. На другий поверх, де “Апостол” вів спостереження, залетіла ракета від ПТКР. Пощастило, що вона попала у сусіднє вікно – це і врятувало мого побратима. Ворог до цього всього почав відпрацьовувати по нашій будівлі з РПГ”, – згадав захисник.
“Через деякий час ми почули у рацію суміжників: “На мене напали!”. У етер вийшов “Сивий” – єдиний боєць, який лишився тримати оборону на сусідній позиції. Наші друзі з суміжного підрозділу “Бджола” і “Карась” пішли на підтримку своєму побратиму. З цього моменту ми з “Апостолом” лишилися без зв’язку”, – розповів “Пікассо”.
Вогонь по бійцям ССО вівся з усіх боків. З правого флангу їм не давали спокою ворожі кулеметники. На девʼяту і шосту годину по вулиці, де були позиції “Пікассо”, уже палали будівлі. Але захисники тримали свої сектори і вели прицільний вогонь по ворожим позиціям.
“Ми досі без зв’язку і не знаємо, що відбувається довкола. У мене вже почала закрадатися думка: “А чи нас ще не оточили?” Про всяк випадок я приготував гранати. З сусідньої позиції, де був “Сивий” і якому на допомогу пішли “Бджола” з “Карасем”, ми чули крики. Але що там відбувається, ми не розуміли. Ми не розуміли, чи можемо чимось допомогти, чи ні”, – зізнався “Пікассо”.
Одноголосно з “Апостолом” тренерхудожник прийняв рішення, щоб не сталося тримати оборону на своїй позиції. Але про всяк випадок Артур подивився можливий шлях для відступу, адже все одно боєкомплект у них був не безкінечний.
“Через деякий час я почув, що хтось кричить: “Пікассо! Пікассо!”. Я зрозумів, що це свої. То був “Бджола”, який вернувся з “Карасем” і “Сивим”. Як пізніше виявилося, весь цей інтенсивний обстріл – це було прикриття для штурмової групи “Вагнерів”, які планували зайти на нашу позицію з флангу”, – розповів боєць.
Але російські окупанти не знали про “Сивого”: “Він не здрейфив, пропустив близько 10 русаків і почав розстрілювати їх з тилу. Трьох задвохсотив і ще стільки ж поранив. А підкріплення покликав, щоб забрати трофейну зброю. Так, цього дня, було відбито перший штурм…”.