Заміж я виходила по любові. Разом ми вже чотири роки, зараз у нас не все добре, думаю, що скоро чоловік збере речі і піде до своєї матусі, на яку він спускає майже всю зарплату. Тому що я вже втомилася утримувати нашу сім’ю і постійно підтримувати чоловіка, який про нікого, крім своєї мами, не думає.
Чоловік ніяк не може «знайти себе», постійної роботи у нього не було і немає. Час від часу він тимчасово знаходить якісь підробітки, але довго на одному місці не затримується. Але навіть ці копійки, які чоловік все ж заробляє, він не несе в сімейний бюджет. У нього є витрати важливіші – дорогоцінна Віра Павлівна.
Свекруха себе дуже любить, вона вже на пенсії, але виглядає значно молодшою. Її невгамовну енергію б направити в мирні цілі – ціни б жінці не було. Але вона витрачає її на нарікання, як все дорого, моралі для мене і нагадування, що син у неї золотий, мені дуже пощастило.
Я два роки тому швидше вийшла з декрету, бо вдома іноді просто не було що їсти. Чоловік залишився сидіти з дочкою, а я стала заробляти гроші. Звичайно, на цьому грунті у нас виникали непорозуміння. Свекруха постійно вставляла свої п’ять копійок, захищаючи свого синочка.
На будь-яку роботу мій чоловік йти не хоче, все йому не підходить. Мені ж доводиться працювати понаднормово, забути про лікарняні та відпустки, щоб отримувати більше і тягнути сім’ю. І за цих умов у нього вистачає нахабства ще й майже всі свої заробітки віддавати мамі. Вона ж на пенсії, їй так важко.
Одного разу я попросила чоловіка піти в магазин за продуктами і дала йому гроші, тому що свої він мамі віддав. Їй комуналку треба платити, їсти на щось, а пенсія маленька. Свекрусі, до слова, нещодавно виповнилося 60. Моя мама в свої шістдесят три ще працює, хоча теж пенсіонерка.
Чоловік поскаржився своїй мамі, що я проти того, що він їй гроші віддає. Вона мені подзвонила. Каже, що не справа це, сину забороняти матері допомагати. Адже вона одна, та ще на пенсії. Хто їй допомагатиме, якщо не син.
Проблеми, що вдома всі витрати йдуть за мій рахунок, її не хвилюють. «Ви сім’я, у вас все спільне». Зручно міркувати, коли у мене і квартира, і зарплата, а у її сина «потенціал». Щоб тут не сказати, що все спільне. Як би вона співала, будь все навпаки? Мене це все конкретно дістало. Грошей від чоловіка немає, але витрати на нього є – їсть він не все, на вечерю обов’язково повинно бути щось м’ясне або рибне, гарнір, салат, суп теж обов’язково на бульйоні, ковбаса тільки копчена.
Одяг, взуття, гаджети, все купується на мої гроші. На свої він поповнює телефон і спонсорує маму. Ну, раз на місяць може купити молоко і хліб додому. Я втомилася. Розумію, що в родині треба підтримувати один одного, у всіх бувають злети і падіння. Але це падіння триває чотири роки. Кінця і краю йому не видно.
Живемо ми в моїй квартирі, заробляю поки я одна. А чоловік думає в першу чергу про свою маму, а не про свою дочку. Тому я подумала і дала йому місяць на пошук нормальної роботи. Якщо знайде роботу, буде приносити зарплату, то будемо думати, як жити далі. Ні – збирає речі і відправляється з усіма своїми перспективами до мами.