У суді в маленькому американському містечку прокурор викликає свого першого свідка – стареньку бабусю.
Він починає допит:
– Місіс Джонс, ви мене знаєте?
– Ну звичайно я знаю вас, містер Вільямс. Я знала вас ще маленьким хлопчиком і, чесно кажучи, ви мене дуже розчаровуєте. Ви брешете, зраджуєте своїй дружині, маніпулюєте людьми і говорите гидоти за їх спинами. Ви думаєте, що велика людина, тому що у вас не вистачає мізків, щоб зрозуміти, що ви – всього лише невеликий бюрократ.
Прокурор був шокований. Не знаючи, що робити далі, він вказав в інший кінець кімнати і запитав:
– Місіс Джонс, чи знаєте ви адвоката?
– Ну звичайно я знаю. Я знаю містера Бредлі теж з його дитинства. Він ледачий, нетерпимий і у нього проблеми з алкоголем. Він не може побудувати нормальні відносини ні з ким, а його адвокатська контора – одна гірших в нашому штаті.
Не кажучи вже про те, що він зраджував своїй дружині з трьома різними жінками. До речі, одна з них – ваша дружина. Так, я знаю його.
Адвокат стояв, ні живий, ні мертвий.
Суддя попросив обох юристів підійти до нього і дуже тихим голосом сказав:
– Якщо хто-небудь з вас, ідіотів, запитає її знає вона мене, я відправлю вас обох на електричний стілець.