На гарне новосілля сина Надії зібралося все велике сімейство. Вона понад усе хотіла віддячити Василеві за всі добрі справи, які вони зі своєю дружиною, її невісткою, зробили для неї і протягнула йому завернуті в серветку 3 тисячі доларів.
Старші дочки були незадоволені, переглядалися одна на одну, коли дізналися про такий щедрий подарунок мами і почали просити і свою долю. Але Надія стояла на своєму і не змінить свого рішення вона вже ніколи. Вона вже добре навченна жити так, щоб ставитися до людей так, як вони ставляться до неї.
У неї перед очима ще досі стояв той день, коли вона приїхала погостювати до донечки. Нічний переїзд надто втомив жінку. Все, чого хотіла Надія, стоячи з самого ранку на порожньому вокзалі, якомога швидше зустрітися зі своєю донечкою. Всю дорогу вона уявляла собі картину, як міцно обійме її дочка, як тільки мати вийде з вагона. Та на пероні не було її рідних людей, зовсім ніхто її не чекав. Надія зателефонувала до Ірини, але донька не брала телефон, ніхто їй не відповів. Жінці нічого не залишалося, як дізнатися, де знаходиться зупинку звідки відправляються автобуси в село, купила квитки і відправилася знову в далеку дорогу.
В автобусі вона стала розмовляти зі старенькою бабусею, яка сиділа поруч з нею біля віконечка і тихо плакала. Виявилося, що бабуся продала все своє майно, в тому числі і будинок в селі та переїхали жити до сина. Спочатку все було, як в казці. З грошима, які вона отримала від продажу всіх своїх пожитків, невістка руки їй цілувала, не знала, що їй подати і яке слово добре сказати. Та згодом закінчилися гроші, а з ними і любов та повага рідних людей. Почалися докори і різні непорозуміння. Рішення прийняла миттєво. Зібрала речі і поїхала назад на маленьку Батьківщину шукати прихистку в своїх добрих сусідів з якими поруч прожила все своє життя. В Надії глибоко в душі осіла ця історія. Їй було шкода стареньку бабусю. Надії швидко промайнула в думках її власна історія життя.
У неї рано не стало чоловіка і я їй довелося самій виховувати і забезпечувати трьох своїх дітей. Старша дочка Ірина переїхала в інше місто працювати. Через деякий час одружився єдиний син Василь. В будинку з’явилася невістка Оленка, яку свекруха одразу не злюбила. Вона не могла повірити, що її проміняли на іншу, адже син тепер прислухався вже не до матері, а до своєї дружини.
Часті суперечки, докори призвели до того, що Василь з Оленою переїхали жити в сусіднє село. Це стало справжньою несподіванкою для Надії.
Як тільки молодша дочка Тетяна закінчила навчання в школі, то вирішила переїхати до своєї сестри. Пройшли роки самотності і Надія зрозуміла, що в неї зовсім немає сил займатися господарськими справами. Дочки запропонували продати хату і переїхати жити до них. Так і зробили. Будинок проданий, речі зібрані. Виручені кошти вона вирішила поділити між Іриною та Тетяною. На Василя вона ще досі в душі тримала образу.
Гроші Надія мала при собі, добре заховала, щоб в дорозі не сталося нічого.
Як тільки жінка переступила поріг молодшої дочки, то побачили їх з зятем вже веселими, вони прийшли зі свята якогось, і вирішила, що гроші їм поки віддавати не буде. Через декілька тижнів Ірина нагадала мамі про гроші, але та сказала, що загубила їх, а говорити не хотіла, адже думала, що її сваритимуть за це. Дочка одразу почала звинувачувати маму, що не має можливості та бажання утримувати свою матір на старості років, коли тій немає навіть за що хліба собі купити. Надія тоді поїхала до старшої дочки.
Тетяна ні крапельки не поспівчувала мамі, навіть на поріг не пустила. Що їй залишалося робити? Вихід один – їхати до сина Василя і невістки Олени, яку вона так не любила всі ці роки.
Василь з Оленою зустріли матір з теплом і усмішкою, накрили для стіл, зробили теплий чай. Невістка перейнялася історією про дочок і тим, що свекруха загубила всі свої гроші. Спокійно сказала, що не відпустить матір і не залишить її напризволяще одну на старості років. Звеліла аби свекруха залишалася з ними, тим паче, вони скоро переїжджають у великий новий будинок, який побудували самі за ці всі роки.
Аж досі до Надії дійшло, що вона несправедливо ставилася до своєї невістки та сина, а от в дочках розчарувалася дуже, вони люди недобрі. Жінка радіє, що тепер їй є з ким жити і о вона не встигла віддати свої гроші рідним донькам, а зберегла їх для невістки та сина.