В народі свято Андрія рідко пов’язують з проповідуванням апостола та часто називають днем «великих вечорниць». Дівчата, як правило, ворожать на майбутню долю, а хлопці – роблять їм шкоду.
І хоча святий не мав жодного стосунку до цих обрядів, таки отримав звання покровителя шлюбу, «Репортер».
У Карпатах свої правила
«Традиція ворожити в ніч на Андрія є ще язичницькою, – каже історик, етнограф Світлана Боян. – З християнськими звичаями її нічого не пов’язує. Адже Андрій Первозванний був апостолом і жодного стосунку до магічних ритуалів не мав».
Науковиця розповідає, що ще в дохристиянські часи саме в цей день відзначали свято Калити, а християнська доктрина замінила його іменем апостола Андрія. Проте пережитки старого лишилися, зокрема ворожіння на дівочу долю.
«Чому саме зараз? На грудень припадає зимове сонцестояння, – розповідає Світлана Боян. – Вважається, що саме в цей час дуже сприятлива астрономічна фаза для магічних дій. Ці звичаї століттями передавалися нашими предками з покоління в покоління. І як показують польові дослідження, традиція вгадування долі досі збереглася на Бойківщині та Гуцульщині».
Як правило, на Андрія дівчата й справді ворожать на любов. Втім, каже Світлана Боян, на Прикарпатті обряди відрізняються від загальноукраїнських.
«Окрім залицяльницьких обрядів, як от парубоцький бешкет, у карпатському регіоні є ще господарська обрядовість, – розповідає вона. – Наприклад, гуцули намагалися на Андрія забезпечити собі врожайність на наступний рік. Для цього брали дев’ять грудок землі з чужих обійсть, загортали її у дев’ять шматків тканини і закопували десь у себе на подвір’ї. Через дев’ять днів ці грудки треба було відкопати й посіяти в себе на городі. Також розповідають, що на Андрія відьми викрадали в корів молоко».
Аби вберегти худобу від злих чар, гуцули палять «андріївську» ватру. Вогнище розпалюють з «бечки» – освяченої в церкві вербової гілки, яку зберігають в домі від Вербної неділі. З ватри «відгашують вогонь» – вибирають ще не згаслі вуглинки й кидають їх у воду. Потім цією водою кроплять хлів і стайню.
Взагалі горяни вірять, що в цей день добрі господарі мають дотримуватися певних обмежень, аби в ґаздівстві велося. Господині, наприклад, не беруть до рук голки – «щоб не зашити курям узиці, бо не будуть нестися». Чоловіки не йдуть до вуликів, тому що «бджоли будуть злитись і не будуть роїтись».
Є й народні прикмети, які вказують, якою буде зима. Наприклад, якщо до 13 грудня не випаде сніг, зима буде тепла й малосніжна, якщо випаде – холодна й зі снігом. А ще: якщо тиха вода – хороша зима, шумна – тріщатимуть морози, будуть бурі, заметілі.
Для сміливих і не дуже
Дівочі гадання в ніч на Андрія, то окрема історія. Щоби задобрити святого покровителя, дівчатам впродовж дня перед ворожінням рекомендується дотримуватись посту. А на самого Андрія піти до церкви, поставити перед образом жертовну свічку і непомітно доторкнутися до риз священника. Кажуть, що тільки так усе наворожене стане правдивим.
Світлана Боян розповідає, що дівчата ворожили на судженого за допомогою різних ритуалів, а також намагалися викликати віщі сни.
«Бралися чоловічі штани та насипали в них конопель. Якщо якась конопля застрягала всередині, то казали, що зачепився парубок. Тобто дівчиною хтось цікавиться, – розповідає пані Світлана. – Коли я дівочила, то ми з подругами ворожили на взутті. Кидали лівий чобіт через всю кімнату, а потім дивилися, в який бік повернутий «носик». Вважалося, що саме з того боку буде майбутній чоловік. Брали чоботи й перекладали через один від порога до вікна. Чий чобіт «дійде» першим, та перша вийде заміж».
Також колись дівчата вибігали на подвір’я, ставали біля паркана та рахували штахети, промовляючи: «любить – не любить – кине – приголубить – заміж візьме – обмане». Або ж виходили одна за одною на подвір’я і примовляли:
О Святий, добрий Андрію,
Я лишень на Тебе маю надію!
Дуже хочу знати,
Звідки нареченого маю виглядати?
Дівчина тричі повторювала ці слова і чекала на гавкіт собаки. З якої сторони пес загавкає, звідти й буде наречений.
А ще можна «замовити пророчі сни». Для цього від дерев’яної хвіртки треба відірвати невеличку скалку і покласти її під подушку, аби наснився суджений.
Та найпопулярнішим є ворожіння на дзеркалі. Але то для дуже сміливих, бо у тій ворожбі дівчина має бути наодинці, щоб не було в кімнаті ні душі, та абсолютно гола.
Церква не схвалює, але…
Священник Івано-Франківської Архієпархіі УГКЦ Іван Стефурак каже, що церква не заперечує проведення так званих свято-андріївських вечорниць. Вони є культурно-фольклорним надбанням і спадщиною нашого народу. Для молоді – це можливість весело провести час, але…
«Є своєрідні обмеження та застереження, – говорить отець Іван. – Свято Андрія припадає на середину передріздвяного сорокаденного посту, званого «Пилипівкою», тому не дозволено розваг з танцями й розкішними стравами».
Щодо ворожінь, то їх церква не схвалює. Мовляв, не варто думати, що це дівочі пустощі чи, як кажуть, біла магія. Насправді немає чорної і білої магії – є небезпечний зв’язок з потойбіччям.
«Християнам у цей вечір слід обійтись без ворожінь, – наполягає священник. – Навіть на перший погляд невинні гадання можуть нести в собі окультний характер. Зло ніколи себе не демонструє, як ми це бачимо у фільмі про екзорцизм. Ми б тоді неодмінно від нього втікали. Зазвичай спокусник завжди на початку видає себе симпатичним та веселим».
За його словами, нині андріївські вечорниці можуть стати нагодою для зустрічі. Звісно, наскільки сьогодні це дозволяють карантинні обмеження. У спілкуванні й залицянні немає нічого поганого, якщо обійтися без дискотек і магії.